Палає знов самотня зірка за вікном, Скажи мені, невже минув той дивний сон? Біль наче дзвін в моєму серці відлунав Та не збагну, як Тебе втратив, я й не знав...
Що у душі, цей біль живе, Щодня й щоночі він нагадує про те, Що крізь роки і крізь віка Не в силах час згасить до Тебе почуття. Я знов один, на самоті І плаче тихо вітер за вікном, Впусти мене, я все віддам за ніч з Тобою удвох, Cолодкішу за сон.
Ми вдвох йдемо та поміж нами сірий птах, Дозволь мені знайти себе в твоїх очах, В твоїх очах дозволь залишитись мені, Тобі віддам я все, останній подих свій в житті.
Навіщо серце стискається щораз, Коли згада ту ніч, що поєднала нас? Думки нестерпні: з Тобою щодня Хтось інший поруч, а не я, Шепоче він Тобі слова І в час, коли згаса зоря Ти не одна.
Навіщо серце стискається щораз, Коли згада ту ніч, що поєднала нас? Знов спалах болю – благаю я - Вгамуй цей біль, торкнися скронь Та простягни свою долонь. Немов молитва з вуст зліта Tвоє Iм'я... Пылает вновь одинока звезда за окном, Скажи мне, неужели прошло то странный сон? Боль как колокол в моем сердце отзвучал И не пойму, как тебе потерял, я не знал ...
Что в душе, эта боль живет, Ежедневно и еженощно он напоминает о том, Что сквозь годы и сквозь веки Не в силах время погасить Тебе чувства. Я снова один, в одиночестве И плачет тихо ветер за окном, Впусти меня, я все отдам за ночь с тобой вдвоем, Cолодкишу за сон.
Мы вдвоем идем и между нами серая птица, Позволь мне найти себя в твоих глазах, В твоих глазах позволь остаться мне, Тебе отдам я все, последний вздох свой в жизни.
Зачем сердце сжимается каждый раз, Когда вспомнит ту ночь, которая соединила нас? Мысли невыносимые: с Тобой ежедневно Кто-то другой рядом, а не я, Шепчет он тебе слова И в то время, когда згаса звезда Ты не одна.
Зачем сердце сжимается каждый раз, Когда вспомнит ту ночь, которая соединила нас? Опять вспышка боли - умоляю я - Утоли эту боль, коснись висков И протяни свою ладоней. Словно молитва из уст слетает Tвое Имя ... Смотрите также: | |