навколо маленькі зіпсовані лиця і часом і смородом дивних людей в душі лиш пустоти як всохла криниця а в голосі безліч невартих ідей
а серце збиваючись з ритму напевно невпевнено йде все вперед і назад не знає що хоче чи світло чи темно та йде все саме чи за купу витрат
як хочеться часом беззвучно лежати плювати у вічність у час і у простір я так натомилась мені б тільки знати коли розійдуться непрохані гості
вокруг маленькие испорченные лица и время и вонью странных людей в душе лишь пустоты как сухая колодец а в голосе множество недостойных идей
а сердце сбиваясь с ритма наверное неуверенно идет все вперед и назад не знает что хочет или свет или темно и идет все же или за кучу расходов
как хочется порой беззвучно лежать плевать в вечность в любое время и в пространство я так Извелась мне бы только знать когда разойдутся незваные гости