Посірілі нитки наших думок,
Плетуть собі клубочок,
А часу нема і сил вже нема,
А душі забились в куточок.
Посивілі батьки як один день,
Відчиняють нам двері з тобою,
Пам'ятаєш як ми дарували їм світ,
Наповнений сонцем, морем, любов'ю?
По краю землі - рука в руці,
І подих ще завмирає,
Померти б з тобою в один день,
Та так не буває... Хочеш я з небес зіроньку,
Хочеш я в руках ластівку,
А хочеш під вікном залишусь,
Можна я в тобі поселюсь?
Закарбовані спогади назавжди,
Не дають спокійно спати,
Розбивається сон на частини фраз,
Які не можливо зібрати.
Вересневі дощі заливають в раз,
Світ промок – зв'язку немає,
Як хочеться знов відчувати нас,
Наповнених сонцем, любов'ю до краю...
Мій демон і бог, на завжди в двох,
Душа навік присягає,
Померти б з тобою в один день,
Померти б з тобою в один день,
а так не буває...
Хочеш я з небес зіроньку,
Хочеш я в руках ластівку,
А хочеш під вікном залишусь,
Можна я в тобі поселюсь. Счетные нити наших мыслей,
Плететь гломерули,
Нет времени и сил уже нет,
И души забили в углу.
Помочь родителям как один день,
Откройте дверь с собой,
Помните, как мы дали им мир,
Наполнен солнцем, морем, любовью?
Вдоль края земли - рука в руке,
И дышать еще исчезнуть,
Умрет с тобой за один день,
И так не происходит ... ты хочешь звезды небес,
Хочу, чтобы я в руках ласточки,
И вы хотите под упуском окна,
Могу ли я поселиться в тебе?
Меблированные воспоминания навсегда,
Не давай спокойно спать,
Разбитый сплю в части фраз,
Это нельзя собирать.
Сентябрьские дожди наливают одновременно,
Мир бешенств не является общением,
Как я хочу почувствовать нас снова,
Заполнено солнцем, любовь к краю ...
Мой демон и Бог, всегда в двух,
Душ навсегда ругается,
Умрет с тобой за один день,
Умрет с тобой за один день,
И так не бывает ...
Хочу меня от небесной звезды,
Хочу, чтобы я в руках ласточки,
И вы хотите под упуском окна,
Вы можете поселиться в вас. Смотрите также: | |
