Вже сонце низенько, вже вечір близенько,
Спішу я до тебе, ти ж моє серденько.
Спішу я до тебе, ще й до твеї хати,
Як ти мене впустиш, щоб не чула мати.
Ой як упускала, за ручку стискала,
Ой як випускала, плакала-ридала.
Ой як випускала, правдоньки питала:
- Чи ти мене любиш, йо чи ти смієшся,
До другої ходиш, та й не признаєшся?
- А я тебе люблю, ще й любити буду,
Тільки признаюся, що брати не буду.
- Ой Боже ж, мій Боже, що я наробила,
А він жінку має, а я полюбила.
А він жінку має, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, чорняві обоє.