Можливо знову загримлять гармати,
І там зімне пшеницю, на лану
І буде плакать і журитись мати
Коли сини ітимуть на війну
І хтось в останнє поцілує милу
І хтось сльозу не прохану змахне
А може дехто втратить віру й силу
Своє життя рятуючи одне.
Але не як я виснути не стану
Хоч як не буде боляче мені
За нашу землю дорогу й кохану
Я рад прийнять на себе всі вогні
За тих дітей що бігають до школи
За матерів змарнілих у труді
За рідні наші верби довгополі
За наші дні прекрасні молоді.
І тут ні сліз ні вітчаю не треба
І тут не треба страху і ниття
Живе лиш той хто не живе для себе
Хто других виборює життя