Небо відпустить із себе краплі води на ростріл
Слова нас не вбивають хоч часто бувають гострі
Краще гріє холодний вітер ніж квартира й постіль
Вода з різаной тарой, хватають музу - йдуть у гості
Осінь розбудить школярів - роздасть портфелі в руки
Для когось інтеграли, а для когось нові букви
Всі ліхтарі потухли, і світлофор як мої мрії
Краплі капають на капюшон, цей дощ дороги вмиє
Моросить! намочив мої кросси
Легкій кашель, синій Вінстон, чорний крікет вже підношу
Другий підїзд на лавці, валєти з своїми дамами
Субота секенд як завжди, піднімемося рано ми
Напялим найкі, в кармані мані з телефоном
маршрутка просить по дві гривні - за проїзд від дому
Тут бачу спини, пять зупинок, жовте листя вже зявилось
Останню спеку дала осінь - щоб душа зігрілась
Цить! Чуєш як моросить?
Найнтін осінь яка зімною сьогодні переспить
Цить! Дорогам очі вмило
Літо пішло, але куда? Повернись хоч на годину
Теплий видих в руки вже зігрів її долоні
Прижавши до себе у ліжку дивимось у монік
Три жовтих місяці, у пори року у полоні
Тепер і я у них в кайданах, тепер і я в цій клятій зоні
Укол осінньой болі, знову прийдеться потерпіти
Взмозі як Гаррі Поттер, щось, нереальне намутити
Потім опустити, і не бігти поперед слів
Я поломав систему кредо - Moscow never sleep
Доля в наших руках, та чомусь в очах є страх
мабуть тому що всі від неї хапають по зубах
В собі кричу - пора! ситий від ваших порад
Бо думки мої завжди зімною, а я їхній канат
Поверхі дають ідею я повинний бути з нею
Скількі вона коштує? в душу не треба фейрі
Біжи до феї, до біса тут, тобі дадуть
Відкриєш свої очі, моросить, питання лиш і де я?
Наче пустеля, для мене небо - моя стеля
