Нехай вітри збивають з ніг, хай сонце закривають хмари.
Спинитися б під дахом міг, та надто нужно жити в храмі.
Не страшно згинути в пітьмі, якщо ніколи не спинятись.
Сьогодні цар - а завтра ні. Життя коротке щоб боятись.
На завжди відпускаю страх, летітиму неначе птах.
Знищу тягар минулих літ, ніщо не спинить мій політ.
Розіб'ю кригу на душі, і знов читатиму вірші.
Тій що красива як зоря, тій що сьогодні лиш моя.
Хай знають друзі, вороги, стхіями не припиню я грати,
Вогнем розтоплю я сніги, водою читечу крізь грати.
Серце додаток до душі, а смерть не привід шоб вагатись.
Якщо зі мною то мерщій! Життя коротке щоб боятись.
На завжди відпускаю страх, летітиму неначе птах.
Знищу тягар минулих літ, ніщо не спинить мій політ.
Розіб'ю кригу на душі, і знов читатиму вірші.
Тій що красива як зоря, тій що сьогодні лиш моя.
Let the winds knocked down, let the sun close clouds.
Resting under the roof could be, and too tired to live in the temple.
Not afraid to disappear in the darkness, if ever pitched.
Today the king - and not tomorrow. Life is short to fear.
To let go is always the fear letitymu like a bird.
Destroy the burden of past years, nothing backs of my flight.
I will break down the ice to the soul, and will read the poem again.
One as beautiful as a star, one that today only mine.
Let friends know, enemies, sthiyamy not stop me playing,
I fire melted snow, water chytechu through play.
Heart addition to the soul, and death is not a reason shob deliberate.
If we hurry to me! Life is short to fear.
To let go is always the fear letitymu like a bird.
Destroy the burden of past years, nothing backs of my flight.
I will break down the ice to the soul, and will read the poem again.
One as beautiful as a star, one that today only mine.
