зігрійся в прощальнім промінні
зірок, що погасли давно в небесах,
відчуй прохолоду осінню
і слухай, як повзає навколо страх
навколо страх, навколо страх...
побліклий місяць вдарив током,
запало в душу відчуття:
ти непотрібен тут нікому,
але ти вільний,
ти навіть вільний від життя.
ти цвинтар знайдеш десь на скелі
і витимеш довго навколо хреста,
і спільна тінь на небосхилі
собою тьмарить темні небеса
темні небеса, темні небеса...
крислата грива прапор ночі,
кривавий слід твого буття,
мені наснились твої очі:
тепер ти вільний,
ти вперше вільний від життя.
вже всі давно поснули люди,
та кожного з нас
добре видно із неба,
бережіться: не станьте блюдом,
в ніч хрестин вовкулаки
спати не треба,
спати не треба, спати не треба...
ця ніч сьогодні поєднає
наш страх і твоє каяття,
ти залишаєшся із нами
назавжди вільний,
назавжди вільний від життя.