Як нема, то ні фани нема, ні герба!
Попід смертю, любов’ю та ще попідтинню
Закужелить (три крапки) та сама журба
І проріжеться пісня окрізь блювотиння.
Кедь ми карта прийшла – як на гріх шпильова,
Абись долю, мов ябко, ділити надвоє.
Липла куля до серця, мов до хлопа вдова,
Але видиш, опришку, трапляються збої...
Пальці в мнясо кривавляться у скрипаля,
Сірі більма тремтять на очах вартового.
А довкола багнючить та сама земля
І та сама собача дорога!
Як нема, – ні самому нема, ні на двох!
І на люфах іржа, і волосся, мов дратва.
І повсюди є дідько, і казна-де Бог,
І у горлі замерзли молитва і клятва.
Де цвіте білий ряст, чорний вітер гуде,
Саме час рахувати слова і набої!
А здавалося, що назирці Доля іде,
Але бачиш, козаче, трапляються збої...