- Зорі яснії, місяцю мій, хто тут зі мною?
- Ніч опустилась і тихо іде світ за водою…
- Чуєш, скажи мені своє ім’я!
- Давно забув і не знаю, хто я.
- Даремно.
- Хлопче, озвися, ходи-но сюди, глянь мені в очі!
- Що ж ти побачиш? Лиш зорей вогні – відблиски ночі.
- Знаєш, я певно чекала тебе…
- Ні, бо в мені вже ніщо не живе.
- Даремно…
- Де ти, п’янкая спокусниця снів, що ти бажаєш?
- В чистому світлі зірок розкажу про те, що не знаєш.
- Та що ж я не знаю? Я – сокіл і крук!
- Я полоню тебе ніжністю рук…
- Даремно!
- Бо я лиш спочину і далі злечу в ніч буревієм!
- Стій! Зупинися! Так просто піти ти не посмієш!
- Моє спасіння – нестримний політ…
- Моє життя – ЗАЧАРОВАНИЙ СВІТ.
- Даремно…