Ти знаєш,коли на душі неначе камінь,який скинути неможливо
І наскільки б красиво не звучали мої слова
Я розумію, що нічого не відчуваю до тих,яких раніше любила
Від цього просто обертом йде голова
Все дуже швидко змінюється,неначе прогноз погоди
Неначе ціни на авіаквитки
Ти знаєш,я б залюбки куди-небудь відлетіла
Кудись подалі ,аби тільки втікти
Від цих безкінечних,фальшивих іроній
Від якихось дрібних і буденних проблем
Від цих обличь колись таких рідних,а зараз таких монотонних
І серце розривається поміж всіх цих дилем
І хто тут винен?-скажеш ти ,як завжди
Вони всі приходили ,залишались і йшли
І де мені шукати цієї правди?
І чи можливо її хоч десь знайти?
Знаєш,тут не винен ніхто ,ні в чому
Серце просто згасло і вже не горить
Так буває ,рідні стають знайомими
І потрібно для цього лише одна мить
Ти знаєш,коли на душі неначе бетонні плити,
Коли наче любиш,а наче уже і ні.
Мені потрібно розібратись і зрозуміти,
...Можливо поруч зовсім не ті.
Татьяна Бованенко.