Падаю, падаю, з неба на землю падаю.
І, падаючи, все хороше, що було між нами, згадую.
Все те минуло, ось прийшла зима –
І я лишився один, і ти лишилась сама.
Ми добре бачимо те, чого насправді немає,
А те, що є, ні ти, ні я чомусь не помічаємо.
Все те, що було добрим, раптом стало поганим –
Життя покрилось туманом...
Ой туман яром, пшениченька ланом, в долині овес...
Моїм словам ти більше не маєш віри,
Для мене твої сині озера перетворилися на чорні діри.
Кохання, бажання – слова із пісні.
Хоч ми співали разом, та пісні були різні.
І я літав разом із вітром у часи розлуки,
А ти тримала, ти в'язала руки.
Мої суниці – твоя калина.
Для мене – гори, тобі – долина...
В долині овес...
Та не по правді ж, молодий козаче, зо мною живеш.
Ну от і все – ми розбігаємося в різні кінці одного світу.
Ніхто не знає, що робити – плакати, або радіти. Як діти.
Дурниці! Яка різниця? Тепер це все не має значення!
Ми навіть не сказали одне одному "прощай",
Ми не сказали "до побачення"!
Ти залишилася одна, а я пішов за другою –
Мені добре з нею, їй добре зі мною...
Зо мною живеш...
А як прийде вечір, щей тьомная ж ночка до другої йдеш.
До другої йдеш...
А до мене стиха, стиха потихеньку голос подаєш.
Голос подаєш...
Обсади ж ти, мила, моя чорнобрива, черешнею двір.
Черешнею двір...
Щоб вітер не заходив, ой щоб не заносив голосочок твій.
Голосочок твій...
А я вже садила, часто й поливала, не приймається.
Не приймається...
А уже ж наше вірне женихання все й минається. Falling, falling from heaven to earth falling.
And falling, everything good that was between us, remember.
Everything is gone, here come winter -
And I was left alone, and you remained the same.
We well see what does not,
But that is neither you nor I somehow did not notice.
All that was good, suddenly became ill -
Life was covered in mist ...
Oh fog ravine, pshenychenka lanom in the valley of oats ...
My words you do not have faith,
To me your blue lakes become black holes.
Love, desire - the words of the song.
Though we sang together, and songs were different.
I flew with the wind at the time of separation,
And you kept you hand knitting.
My strawberry - your snowball.
For me - the mountains, you - the valley ...
In the valley of oats ...
And the truth is not a young Cossack, live with me.
Well that's it - we rozbihayemosya in different parts of one world.
No one knows what to do - to cry or rejoice. As children.
Nonsense! What's the difference? Now all this does not matter!
We do not say to one another "farewell"
We do not say "goodbye"!
You are left alone, and I went for a second -
I was fine with her, she was fine with me ...
Live with me ...
And come evening, soup tomnaya same nochka the second you walk.
The second you walk ...
And to me quietly, quietly sly voice server.
Voice served ...
Plant around are you, my dear, my browed, cherries yard.
Cherries yard ...
To wind did not go, oh recorded the voice was not to yours.
Your voice was ...
I have planted, watered often not accepted.
Not accepted ...
And already is our true courtship everything is passing away. Смотрите также: | |
