Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
“Мова калинова”... “Пісня солов’їна”...
Ще трохи побалакаємо – зникне Україна!
Забули культуру, забули історію,
Почуваємося зайвими на своїй території,
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками – маємо що маємо!
Сьогодні братаємось, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті з краю –
У такого народу і героїв немає.
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!..
Подивіться на нього – він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він – один серед тих хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов скрізь вогонь, переплив через воду –
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу ж поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: “Слава!”...
Він житиме довго, він житиме довго,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє?
Де вони є? Де вони є?
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!..
А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми – українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятись вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без “правобережних”, без “лівобережних”,
Добри, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть якою стане країна,
В якій кожна людина живе як людина,
В якій все що хороше, – значить і наше!..
Але поки, на жаль, все зовсім інакше...
Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!.. Как уже надоело слышать снова и снова
Пустые разговоры, пафосные разговоры!
"Речь калиновый" ... "Песня соловьиный" ...
Еще немного поговорим - исчезнет Украины!
Забыли культуру, забыли историю,
Чувствуем себя лишними на своей территории,
Верим чужим, своим не доверяем,
Разводим руками - есть что имеем!
Сегодня братаемся, чтобы завтра продать.
Кум идет на кума, брат идет на брата.
Национальная идея, как средство спекуляции.
Получили государство, потеряли нацию ...
Когда у народа больше нет отваги,
Есть собственной гордости, нет самоуважения,
Когда каждый за себя в доме с краю -
У такого народа и героев нет.
Я не хочу быть героем Украины -
Не ценит героев моя страна! ..
Посмотрите на него - он сегодня в ударе!
Правда, без вышиванки и без шаровар ...
Он - один среди тех, кто готов к бою,
Среди тех, кто готов стать героем.
Он прошел везде огонь, переплыл через воду -
Все ради отечества, ради народа.
С миллионами других он пошел воевать
Все полегли, а он остался стоять.
И сразу же поглотит пафосная скамейка,
Понависять медали, кричать: "Слава!" ...
Он будет жить долго, он будет жить долго,
Но станет нашим внутренним врагом.
А где же те, которые были замучены,
Сожжено, изрублены, избиты, репрессированы?
Где те, что жизнь отдали за свое?
Где они? Где они?
Я не хочу быть героем Украины -
Не ценит героев моя страна! ..
А на самом деле так просто изменить жизнь!
Просто выйти на улицу, просто убрать мусор,
Полюбить свою землю, свою родную природу
Почувствовать себя частью единого народа.
Ибо мы не безродные, потому что мы - украинцы!
Поэтому достаточно плевать в дедовские колодца,
Достаточно бояться верить в лучшее,
А свое на чужое не менять ни за что!
Сообщество умных, крепких, независимых,
Без "правобережных", без "левобережных",
Добры, приветливых и верный,
Во всем единых, во всем счастливых.
Только представьте какой станет страна,
В которой каждый человек живет как человек,
В которой все что хорошее, - значит и наше! ..
Но пока, к сожалению, все совсем иначе ...
Я не хочу быть героем Украины -
Не ценит героев моя страна! .. Смотрите также: | |
