Не варта
Ось і все – перші дощі осінні
Заливають ті дні, коли ми були щасливі…
Коли я був постійно поруч з тобою –
Заливає ті дні холодною водою...
Тихою ходою повертаюсь назад –
Крізь осінній туман, крізь листопад...
Назад у весну, назад у літо –
Там було чим тішитись, було чому радіти...
Я заради тебе був готовий до всього –
Всього великого, всього малого...
Пірнути у море, стрибнути у небо –
Все тільки для тебе, тільки для тебе!
Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! –
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю –
Я вирву звідти біль!...
Здавалося б все – потрібно забути!
Щоб більше не бачити, більше не чути!
Не притуляти, не притискатись!
Щоб більше ніколи не зустрічатись!...
Відьма вона! – про тебе казали. –
Що б ти не дав – їй буде замало!
Та про інше кричало серце шалене –
Я кохаю тебе, тож іди до мене!
Життя пролітало в казковому ритмі,
Сни кольорові, дні колоритні...
Все потонуло, захдинулось від бруду –
Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди...
Не варта добрих слів,
Не гідна чистих сліз!
Втікай із моїх снів
У свій дрімучий ліс!
Я більше не люблю! –
Лунає звідусіль...
Я серце простромлю –
Я вирву звідти біль
