Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! . . . . . . . . . . .
Похилившись,
Не те щоб дуже зажурившись,
А так на палубі стояв
І сторч на море поглядав,
Мов на Іуду... Із туману,
Як кажуть, стала виглядать
Червонолицая Діана...
А я вже думав спать лягать
Та й став, щоб трохи подивиться
На круглолицю молодицю,
Чи теє... дівчину!.. Матрос,
Таки земляк наш з Островної, *
На вахті стоя,
Журився сам собі чогось,
Та й заспівав, — звичайне, тихо,
Щоб капітан не чув, бо злиха
Якийсь лихий, хоч і земляк.
Співа матрос, як той козак.
Що в наймах виріс сиротою,
Іде служити в москалі!..
Давно, давно колись
Я чув, як, стоя під вербою,
Тихенько дівчина співала,
І жаль мені, малому, стало
Того сірому-сироту,
Що він утомився,
На тин похилився,
Люде кажуть і говорять:
Мабуть, він упився.
І я заплакав, жаль малому
Було сіроми-сироти.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Чого ж тепер заплакав ти?
Чого тепер тобі, старому,
У цій неволі стало жаль —
Що світ зав’язаний, закритий!
Що сам єси тепер москаль,
Що серце порване, побите,
І що хороше-дороге
Було в йому, то розлилося,
Що ось як жити довелося, —
Чи так, лебедику?! — Еге...
* Оренбург. губ. Well, that would seem the word ...
Words and voice - nothing more.
A heart beats - is alive again;
As they hear! .. Know from God
And that voice and those words
Go borders people! . . . . . . . . . . .
Pohylyvshys,
Not that very sad,
And standing on the deck
I looked on end at sea,
Like Judas at ... With fog
As they say, was the appearance
Chervonolytsaya Diana ...
And I thought go to sleep
And he began to look a little
At the chubby girl,
Do findeth girl ...! .. Sailor,
Taki countryman of our Ostrovnoyi *
Stoa on watch,
Lamented myself of something,
And immediately - simple, quiet,
You heard the captain, because evil
Some evil, while countryman.
Sailor singing like a Cossack.
That rentals grew up an orphan,
Goes to serve Russians! ..
Long, long ago
I heard, Stoa under willow,
Quietly she sang,
And pity me small, was
That gray orphan,
What he got tired,
At sunk fence,
People say and say:
Apparently, it drunk.
And I wept, unfortunately small
It siromy orphans.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
What are you crying now?
What you now, old,
This was unfortunately captivity -
That tied the world, is closed!
What he now Muscovite art,
That heart is torn, beaten,
And good-expensive
It was in him, then spread,
That's how to live had -
Likewise, darling ?! - Yeah ...
* Orenburg. lips. Смотрите также: | |
