Прибігають —
Мовчки зупинились.
Перед самим перелазом
Дитина сповита —
Та й не туго, й новенькою
Свитиною вкрита;
Бо то мати сповивала —
І літом укрила
Останньою свитиною!..
Дивились, молились
Старі мої. А сердешне
Неначе благає:
Випручало рученята
Й до їх простягає
Манюсінькі... і замовкло,
Неначе не плаче,
Тілько пхика.
«А що, Насте?
Я й казав! От бачиш?
От і талан, от і доля,
І не одинокі!
Бери ж лишень та сповивай...
Ач яке, нівроку!
Неси ж в хату, а я верхи
Кинусь за кумами
В Городище...»
Чудно якось
Діється між нами!
Один сина проклинає,
З хати виганяє,
Другий свічечку, сердешний,
Потом заробляє
Та, ридаючи, становить
Перед образами —
Нема дітей!.. Чудно якось
Діється між нами!
III
Аж три пари на радощах
Кумів назбирали
Та ввечері й охрестили
І Марком назвали.
Росте Марко. Старі мої
Не знають, де діти,
Де посадить, де положить
І що з ним робити.
Минає рік. Росте Марко —
І дійна корова
У розкоші купається.
Аж ось чорноброва
Та молода, білолиця
Прийшла молодиця
На той хутір благодатний
У найми проситься.
«А що ж, — каже, — возьмім, Насте».
«Возьмімо, Трохиме,
Бо ми старі, нездужаєм,
Та таки й дитина,
Хоча воно вже й підросло,
Та все ж таки треба
Коло його піклуватись».
«Та воно-то треба.
Бо й я свою вже часточку
Прожив, слава Богу, —
Підтоптався. Так що ж тепер,
Що візьмеш, небого?
За рік, чи як?»
«А що дасте».
«Е, ні! треба знати,
Треба, дочко, лічить плату,
Зароблену плату,
Бо сказано: хто не лічить,
То той і не має.
Так отак хіба, небого?
Ні ти нас не знаєш,
Ні ми тебе. А поживеш,
Роздивишся в хаті,
Та й ми тебе побачимо —
Отоді й за плату,
Чи так, дочко?»
«Добре, дядьку». «Просимо ж у хату».
Поєднались. Молодиця
Рада та весела,
Ніби з паном повінчалась,
Закупила села.
І у хаті, і надворі,
І коло скотини,
Увечері і вдосвіта;
А коло дитини
Так і пада, ніби мати;
В будень і в неділю
Головоньку йому змиє
Й сорочечку білу
Що день божий надіває.
Грається, співає,
Робить возики, а в свято —
То й з рук не спускає.
Дивуються старі мої
Та моляться Богу.
А наймичка невсипуща
Щовечір, небога,
Свою долю проклинає,
Тяжко-важко плаче;
І ніхто того не чує,
Не знає й не бачить,
Опріч Марка маленького.
Так воно не знає,
Чого наймичка сльозами
Його умиває.
Не зна Марко, чого вона
Так його цілує —
Сама не з’їсть і не доп’є,
Його нагодує.
Не зна Марко, як в колисці
Часом серед ночі
Прокинеться, ворухнеться —
То вона вже скочить,
І укриє, й перехрестить,
Тихо заколише;
Вона чує з тії хати,
Як дитина дише.
Вранці Марко до наймички
Ручки простягає
І мамою невсипущу
Ганну величає...
Не зна Марко, росте собі,
Росте, виростає. Run -
They stopped in silence.
Before the climb
Swaddled baby -
And not tight, and new
Covered with a shrine;
Because the mother wrapped -
And in the summer she hid
The last retinue! ..
They watched, prayed
My old ones. And heartily
As if begging:
He stretched out his arms
And reaches out to them
Tiny ... and fell silent,
As if not crying,
Only phika.
"And what, Nastya?
I told her! You see?
Here is the talent, here is the fate,
And not alone!
Just take it and wrap it ...
Oh, what a new year!
Take it to the house, and I'll ride
I'll run after the godparents
In Gorodishche ... »
Strange somehow
It's happening between us!
One son curses,
Kicks out of the house,
The second candle, the heart,
Then he earns
And, sobbing, it is
Before the images -
No children! .. Strange somehow
It's happening between us!
III
As much as three bucks for joy
The godparents were gathered
And in the evening they were baptized
And they named Mark.
Marco is growing. My old ones
Don't know where the kids are,
Where to plant, where to put
And what to do with it.
A year passes. Roste Marco -
And a dairy cow
He bathes in luxury.
That's black eyebrows
And young, white-faced
The young lady came
He is blessed for that hamlet
Hiring is requested.
"Well," he says, "let's take it, Nastya."
"Take, Trochime,
Because we are old, sick,
And so is the child,
Although it has grown up,
But still necessary
Around him to take care.
"It simply came to our notice then.
Because I already have my share
Lived, thank God, -
Trampled. So now,
What the hell are you going to take?
In a year, or how? ”
"And what will you give?"
“Eh, no! you need to know
It is necessary, the daughter, considers a payment,
Earned salary,
For it is said, He that regardeth not,
He doesn't have that.
Is that so, for heaven's sake?
You don't know us either,
Neither do we. And you will live,
You will look in the house,
And we will see you -
Since then, for a fee,
Is that right, daughter? ”
"All right, uncle." "Welcome to the house."
Combined. Girl
Happy and cheerful
It was as if she had married a gentleman,
She bought a village.
And in the house, and outside,
And around the cattle,
In the evening and at dawn;
And around the child
And so it falls, like a mother;
On weekdays and Sundays
He will wash his head off
And a white shirt
What the day of God puts on.
Plays, sings,
To make carts, and on a holiday -
He doesn't let go.
My old men are surprised
But they pray to God.
And the mercenary does not sleep
Every night, heaven,
He curses his destiny,
He cries heavily;
And no one hears that,
Does not know and does not see
In addition to Mark the Little.
So it doesn't know
What a mercenary with tears
He washes it.
Marco doesn't know why she is
So he kisses him -
She won't eat or drink herself,
It feeds him.
Marco doesn't know how to be in a cradle
Sometimes in the middle of the night
Wake up, move -
Then she will jump,
And will cover, and will cross,
He swayed softly;
She hears from that house,
How a child breathes.
In the morning Marco to the mercenary
Handles outstretched
And my mother is indefatigable
Anna praises ...
Marco doesn't know, he's growing up,
Grows, grows. Смотрите также: | |
