• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Марія. ч.6

    Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
    Название песни: Марія. ч.6
    Дата добавления: 10.08.2016 | 15:38:51
    Просмотров: 6
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Марія. ч.6, а также перевод песни и видео или клип.
    Заробила
    Чи то позичила вдова
    Півкопи тую на буквар.
    Сама б учила, так не знала ж
    Вона письма того. Взяла
    Та в школу хлопця одвела,
    У ієсейську. Доглядала ж
    Сама його, сама й навчала
    Добру і розуму. Івась,
    Таки вдовенко, в його вдавсь,
    То вдвох собі й ходили в школу
    І вчились вкупочці. Ніколи
    Ані пограється з дітьми,
    Ані побігає; самий,
    Один-однісінький, бувало,
    Сидить собі у бур’яні
    Та клепку теше. Помагало
    Святому батькові в трудах.
    Якось по сьомому годочку —
    Мали́й вже добре майстрував —
    Одпочиваючи в куточку,
    Старий на сина дивувавсь,
    Який-то з його майстер буде!
    Які-то люди з його будуть!
    Та взявши відер, кандійок,
    І батько, й мати, і воно
    Пішли на ярмарок у самий
    Самісінький Єрусалим.
    Хоч і далеко, так спродати
    Дорогше можна. От прийшли,
    Розташувались. Батько й мати
    Сидять собі та продають
    Добро своє. А де ж дитина?
    Побігло десь. Шукає сина
    Та плаче мати. І не чуть,
    Де ділося. У синагогу
    Зайшла благать благого Бога,
    Щоб син її найшовсь. Аж глядь,
    Межи раввінами дитина,
    Її хлоп’яточко, сидить
    І научає, неповинне,
    Як в світі жить, людей любить,
    За правду стать! за правду згинуть!
    Без правди горе! — Горе вам,
    Учителі-архієреї! —
    І дивувались фарисеї
    І книжники його речам.
    А радость Матері Марії
    Неізреченная. Месію,
    Самого Бога на землі
    Вона вже зріла.
    Спродались,
    Во храмі помолились Богу
    І веселенькі у дорогу
    Додому рушили вночі
    По холодочку.

    Виростали
    І вкупі вчились, ростучи
    Святиє діточки. Пишались
    Святиє тії матері
    Своїми дітками. Із школи
    Путем терновим розійшлись
    Обидва. Божії глаголи,
    Святую правду на землі
    І прорекли, і розп’ялись
    За воленьку, святую волю!

    Іван пішов собі в пустиню,
    А твій меж люди. А за ним,
    За Сином праведним своїм,
    І ти пішла. В старій хатині
    В чужій покинула його,
    Святого Йосипа свого!
    Пішла тинятись попідтинню,
    Аж поки, поки не дійшла
    Аж до Голгофи.
    Бо за Сином
    Святая Мати всюди йшла,
    Його слова, його діла —
    Все чула, й бачила, і мліла,
    І мовчки трепетно раділа,
    На Сина дивлячись. А він
    Сидить, було, на Єлеоні,
    Одпочива. Єрусалим
    Розкинувсь гордо перед ним,
    Сіяє в золотім вісоні
    Ізраїльський архієрей!
    Романський золотий плебей!
    І час і два мине, не встане,
    На матір навіть не погляне
    Та аж заплаче, дивлячись
    На іудейськую столицю.
    Й вона заплаче, ідучи
    У яр по воду до криниці,
    Тихесенько. І принесе
    Води погожої, і вмиє
    Утомлені стопи святиє,
    І пити дасть, і отрясе,
    Одує прах з його хітона,
    Зашиє дірочку та знову
    Під смокву піде. І сидить
    І дивиться, о Всесвятая!
    Як Син той скорбний спочиває.
    Аж ось і дітвора біжить
    Із города. Його любили
    Святиє діточки. Слідком
    За ним по улиця[х] ходили,
    А іноді й на Єлеон
    До його бігали малії.
    Отож прибігли. — О святії!
    Пренепорочниє! — сказав,
    Як узрів діток. Привітав
    І цілував, благословляя,
    Погрався з ними, мов маленький,
    Надів бурнус. І веселенький
    З своїми дітками пішов
    В Єрусалим на слово нове,
    Поніс лукавим правди слово!
    заработала
    То заняла вдова
    Полкопны ту на букварь.
    Сама бы учила, так не знала же
    Она письма того. взяла
    И в школу парня отвела,
    В иесейську. ухаживала же
    Сама его, сама и учила
    Добру и ума. Ваня,
    Таки Вдовенко, в его удался,
    Так вдвоем себе и ходили в школу
    И учились вкупочци. никогда
    Ни поиграет с детьми,
    Ни побегает; самый,
    Один-единственный, бывало,
    Сидит себе в бурьяне
    И клепку тешет. помогало
    Святому отцу в трудах.
    То по седьмому годков -
    Малый уже хорошо мастерил -
    Одпочиваючы в уголке,
    Старый на сына удивился,
    Какой-то из его мастер будет!
    Какие-то люди из его будут!
    И взяв ведер, кандийок,
    И отец, и мать, и оно
    Пошли на ярмарку в самый
    Самый Иерусалим.
    Хотя и далеко, так распродать
    Дорогше нельзя. Вот пришли,
    Расположились. Отец и мать
    Сидят и продают
    Добро свое. А где же ребенок?
    Побежал где-то. ищет сына
    И плачет мать. И не слышно,
    Где делось. В синагогу
    Зашла умолять благого Бога,
    Чтобы сын ее Найшовсь. Вплоть глядь,
    Пределы раввин ребенок,
    Ее хлопьяточко, сидит
    И учит, недолжно,
    Как в мире жить, людей любит,
    За правду пол! за правду исчезнут
    Без правды горе! - Горе вам,
    Учителя-архиереи! -
    И удивлялись фарисеи
    И книжники его вещам.
    А радость Матери Марии
    Неизреченная. мессию,
    Самого Бога на земле
    Она уже зрелая.
    распродались,
    Во храме помолились Богу
    И веселенькие в дорогу
    Домой отправились ночью
    По тени.

    вырастали
    И вместе учились, возрастая
    Святые детишки. гордились
    Святые тии матери
    Своими детьми. с школы
    Путем терновым разошлись
    Оба. Божии глаголы,
    Святую правду на земле
    И предсказали, и розпьялись
    По волюшки, святую волю

    Иван пошел в пустыню,
    А твой пределов люди. А за ним,
    По Сыном праведным своим,
    И ты ушла. В старой хижине
    В чужой покинула его,
    Святого Иосифа своего!
    Пошла скитаться заборами,
    Пока, пока не дошло
    До Голгофы.
    Поскольку при Сыном
    Святая Мать везде шла,
    Его слова, его дела -
    Все слышала, и видела, и млела,
    И молча трепетно ​​радовалась,
    Сыну глядя. он
    Сидит, бывало, на Елеоне,
    Одпочива. Иерусалим
    Раскинулся гордо перед ним,
    Сияет в золотом виссоном
    Израильский архиерей!
    Романский золотой плебей!
    И время и два пройдет, не встанет
    На мать даже не посмотрит
    И вплоть заплачет, несмотря
    На иудейськую столицу.
    И она заплачет, идя
    В овраг за водой к колодцу,
    Тихонечко. И принесет
    Воды молодости, и умоет
    Уставшие стопы святые,
    И пить даст, и отряс,
    Одуе прах его хитон
    Зашьет дырочку и снова
    Под смоковницей пойдет. И сидит
    И смотрит, в Всесвятая!
    Как Сын тот скорбный покоится.
    Вот и детвора бежит
    Из города. его любили
    Святые детишки. следом
    За ним по улицам [х] ходили,
    А иногда и на Елеон
    В его бегали маленькие.
    Поэтому прибежали. - О святые!
    Пренепорочние! - Сказал,
    Как узрел детей. поздравил
    И целовал, благословляйте
    Поигрался с ними, как маленький,
    Надел бурнус. И веселенький
    Со своими детьми пошел
    В Иерусалим на слово новое,
    Понес лукавым правды слово!

    Смотрите также:

    Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>

    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет