Увечері, мов зоря тая,
Марія з гаю вихожає
Заквітчана. Фавор-гора,
Неначе з злата-серебра,
Далеко, високо сіяє,
Аж сліпить очі. Підняла
На той Фавор свої святиє
Очиці кроткіє Марія
Та й усміхнулась. Зайняла
Козу з козяточком з-під гаю
І заспівала. —
«Раю! раю!
Темний гаю!
Чи я, молодая,
Милий Боже, в твоїм раї
Чи я погуляю,
Нагуляюсь? »
Та й замовкла.
Круг себе сумно озирнулась,
На руки козеня взяла
І веселенькая пішла
На хутір бондарів убогий.
А йдучи, козеня, небога,
Ніби дитину, на.руках
Хитала, бавила, гойдала,
До лона тихо пригортала
І цілувала. Козеня,
Неначе теє кошеня,
І не пручалось, не кричало,
На лоні пестилося, гралось.
Миль зо дві любо з козеням
Трохи, трохи не танцювала
І не втомилась. Вигляда
Старий, сумуючи під тином,
Давненько вже свою дитину.
Зострів її і привітав
І тихо мовив: — Де ти в Бога
Загаялась, моя небого?
Ходімо в кущу, опочий,
Та повечеряємо вкупі
З веселим гостем молодим;
Ходімо, доненько. — Який?
Який се гость? — Із Назарета
Зайшов у нас підночувать.
І каже, Божа благодать
На ветхую Єлисавету
Учора рано пролилась,
Учора, каже, привела
Дитину, сина. А Захарій
Старий нарек його Іваном...
Так бачиш що! — А гость роззутий,
Умитий з кущі вихожав
В одному білому хітоні,
Мов намальований сіяв,
І став велично на порозі,
І, уклонившися, вітав
Марію тихо. Їй, небозі,
Аж дивно, чудно. Гость стояв
І ніби справді засіяв.
Марія на його зирнула
І стрепенулась. Пригорнулась,
Неначе злякане дитя,
До Йосипа свого старого,
А потім гостя молодого
Просила, ніби повела
Очима в кущу. Принесла
Води погожої з криниці,
І молоко і сир козлиці
Їм на вечерю подала.
Сама ж не їла й не пила.
В куточку мовчки прихилилась
Та дивувалася, дивилась,
І слухала, як молодий
Дивочний гость той говорив.
І словеса його святиє
На серце падали Марії,
І серце мерзло і пеклось!
— Во Іудеї не було, —
Промовив гость, — того ніколи,
Що нині узриться. Равві,
Равві великого глаголи
На ниві сіються новій!
І виростуть, і пожнемо
І в житницю соберемо
Зерно святеє. Я Месію
Іду народу возвістить! —
І помолилася Марія
Перед апостолом.
Горить
Огонь тихенько на кабиці,
А Йосип праведний сидить
Та думає... Уже зірниця
На небі ясно зайнялась.
Марія встала та й пішла
З глеком по воду до криниці.
І гость за нею, і в ярочку
Догнав Марію...
Холодочком
До сходу сонця провели
До самої Тиверіади
Благовістителя. І раді,
Радісінькі собі прийшли
Додому.
Жде його Марія,
І ждучи плаче, молодії
Ланити, очі і уста
Марніють зримо. — Ти не та,
Не та тепер, Маріє, стала!
Цвіт зельний, наша красота! —
Промовив Йосип. — Диво сталось
З тобою, доненько моя!
Ходім, Маріє, повінчаймось,
А то... — Й не вимовив: уб’ють
На улиці. — І заховаймось
В своїм оазисі. — І в путь
Марія нашвидку збиралась
Та тяжко плакала, ридала. In the evening, melting like a star,
Maria of Grove vyhozhaye
Flowered. Tabor Mountain,
As if on Golden-silver,
Far, high yielding,
How blind eye. Lifted
By the Favor their svyatyye
Ochytsi krotkiye Maria
And smiled. won
Goat with kozyatochkom out of the woods
And sang. -
"Paradise! paradise!
Dark woods!
Do I Young,
Dear Lord, in thy paradise
Am I a walk,
Nahulyayus? "
And stopped.
Circle sadly looked around themselves,
In the hands of a kid has
I went veselenkaya
On the farm coopers poor.
And going, kid, niece,
Like a child, na.rukah
Heads, amused, rocked,
To womb quiet pryhortala
And kissing. Kid,
As if findeth kitten
And not resisted, not screaming,
On lap pestylosya, played for.
Miles of about two kid pleasure
A little bit, a little dancing
And not tired. appearance
Old summing up under the fence,
Long time have their child.
Zostriv her and welcomed
I quietly said: - Where are you God
Zahayalas, my niece?
Come to the bush, opochyy,
And have a dinner together
With a cheerful young guest;
Come donenko. - What?
What this visit? - Of Nazareth
Went here pidnochuvat.
I say grace
In vethuyu Elizabeth
Yesterday early in the shed,
Yesterday, said lead
The child, a son. And Zacharias
Old Narek him John ...
So you see that! - A visit rozzutyy,
Wash with bushes vyhozhav
In a white tunic,
Like painted sow,
And the majestically on the threshold,
And, humbly, welcomed
Mary quietly. She, nebozi,
How strange, strange. -Guest was
And if indeed sowed.
Mary his zyrnula
And strepenulas. clave,
Like a frightened child,
Prior to his old Joseph,
And then the young guests
Asked if led
Eyes in the bush. Brought
Water from the well fine,
And milk and cheese kozlytsi
They filed for dinner.
Most do not eat nor drink.
In place of silence pryhylylas
And wondered watched
I listened as a young
Dyvochnyy -Guest he said.
And the words of his svyatyye
At the heart fell Mary
And my heart froze and peklos!
- Vo Jews were not -
Said guests - that never,
What now uzrytsya. Rabbi,
I say to the great Rabbi
In the field siyutsya new!
And grow and reap
And granary soberemo
Grain holy. I am the Messiah
Vozvistyt I go people! -
Mary and prayed
Before apostle.
Lights
Fire quietly on kabytsi,
And he sits righteous
And already thinking arose ...
On the palate clearly engaged.
Mary arose and went
From the jar in the water to the well.
And visitors for it, and yarochku
Mary caught ...
Holodochkom
By sunrise conducted
Until Tyveriady
Blahovistytelya. And radio
Radisinki itself came
Home.
Maria is waiting,
And hoping crying younger
LANIT, eyes and mouth
Visibly wasting away. - You're not the one
And not now, Mary, was!
Blossom grassy, our beauty! -
Said Joseph. - The miracle happened
With you, my donenko!
Come, Mary, povinchaymos,
And then ... - And uttered: kill
To the street. - And zahovaymos
In his oasis. - And in the way
Mary hastily gathered
And severe crying, sobbing. Смотрите также: | |
