За Києвом, та за Дніпром,
Попід темним гаєм,
Ідуть шляхом чумаченьки,
Пугача співають.
Іде шляхом молодиця,
Мусить бути, з прощі.
Чого ж смутна, невесела,
Заплакані очі?
У латаній свитиночці,
На плечах торбина,
В руці ціпок, а на другій
Заснула дитина.
Зострілася з чумаками,
Закрила дитину,
Питається: «Люде добрі,
Де шлях в Московщину?»
«В Московщину? Оцей самий.
Далеко, небого?»
«В саму Москву. Христа ради,
Дайте на дорогу!»
Бере шага, аж труситься:
Тяжко його брати!..
Та й навіщо?.. А дитина?
Вона ж його мати!
Заплакала, пішла шляхом,
В Броварях спочила
Та синові за гіркого
Медяник купила.
Довго, довго, сердешная,
Все йшла та питала;
Було й таке, що під тином
З сином ночувала...
Бач, на що здалися карі оченята:
Щоб під чужим тином сльози виливать!
Отож-то дивіться та кайтесь, дівчата,
Щоб не довелося москаля шукать,
Щоб не довелося, як Катря шукає...
Тоді не питайте, за що люде лають,
За що не пускають в хату ночувать.
Не питайте, чорнобриві,
Бо люде не знають;
Кого Бог кара на світі,
То й вони карають...
Люде гнуться, як ті лози,
Куди вітер віє.
Сиротині сонце світить
(Світить, та не гріє) —
Люде б сонце заступили,
Якби мали силу,
Щоб сироті не світило,
Сльози не сушило.
А за віщо, Боже милий!
За що світом нудить?
Що зробила вона людям,
Чого хотять люде?
Щоб плакала!.. Серце моє!
Не плач, Катерино,
Не показуй людям сльози,
Терпи до загину!
А щоб личко не марніло
З чорними бровами,
До схід сонця в темнім лісі
Умийся сльозами.
Умиєшся — не побачать,
То й не засміються;
А серденько одпочине,
Поки сльози ллються.
Отаке-то лихо, бачите, дівчата.
Жартуючи кинув Катрусю москаль.
Недоля не бачить, з ким їй жартувати,
А люде хоч бачать, та людям не жаль:
«Нехай, — кажуть, — гине ледача дитина,
Коли не зуміла себе шанувать».
Шануйтеся ж, любі, в недобру годину
Щоб не довелося москаля шукать.
Де ж Катруся блудить?
Попідтинню ночувала,
Раненько вставала,
Поспішала в Московщину;
Аж гульк — зима впала.
Свище полем заверюха,
Іде Катерина
У личаках — лихо тяжке! —
І в одній свитині.
Іде Катря, шкандибає;
Дивиться — щось мріє...
Либонь, ідуть москалики...
Лихо!.. Серце мліє...
Полетіла, зострілася,
Пита: «Чи немає
Мого Йвана чорнявого?»
А ті: «Мы не знаєм».
І, звичайно, як москалі,
Сміються, жартують:
«Ай да баба! Ай да наши!
Кого не надуют!»
Подивилась Катерина:
«І ви, бачу, люде!
Не плач, сину, моє лихо!
Що буде, то й буде.
Піду дальше — більш ходила...
А може, й зостріну;
Оддам тебе, мій голубе,
А сама загину». For Kyiv, and in the Dnieper,
Under the dark forest,
Go through chumachenky,
Pugach sing.
Goes by the girl,
Should be on pilgrimage.
What is sad, cheerless,
Tearful eyes?
In patched svytynochtsi,
On the shoulders of pouch,
In his hand a stick, and the second
Child fell asleep.
Zostrilasya of Chumak,
Closed child
The question is: "people are good,
Where is the way in Muscovy? "
"In Muscovy? This fellow same.
Far cease, my friend? "
"In the same Moscow. Christ,
Give the road! "
Takes cast both the shah until shakes:
It's hard to take! ..
And why? .. And the child?
She's his mother!
Cried, went through,
Brovary had rest
And for the bitter son
Medianik bought.
Long, long, serdeshnaya,
Everything was and asked;
It was and is that under the fence
With son slept ...
Bach, on what seemed brown eyes:
To fence under a false tears poured!
So somehow see and repent, girls,
To not have to look Moskal,
You do not have to like Katra looking ...
Then do not ask for that abused men,
What is not allowed in the house nochuvat.
Do not ask browed,
Because people do not know;
Whom God punishes the world,
Then they are punished ...
Sirs bend like those vines,
Where the wind blows.
Fatherless sun shines
(World, and not warm) -
Sirs have overshadowed the sun,
If have power
To orphan no light,
Tears dried.
And in the prophetic, O dear!
What the world sick?
What did it people
If they want What men?
For crying! .. My heart!
Do not cry, Catherine,
People do not show tears,
Be patient to die!
And that face is not marnilo
With black eyebrows,
To the east in a dark forest
Wash tears.
Umyyeshsya - they see,
It did not zasmiyutsya;
A dear odpochyne,
While pouring tears.
Behold something evil, see, girls.
Jokingly threw Katrusia Muscovite.
Trouble does not see with whom she jokes,
And though men see, and people do not mind:
"May - say - killed lazy child,
When shanuvat failed myself. "
Shanuytesya, beloved, in unkind hour
To not have to look Moskal.
Where Katrusia astray?
Popidtynnyu slept,
Ranenko get up,
Muscovy in a hurry;
Up bumps - winter fell.
Fistulas field zaveryuha,
Goes Catherine
In sandals - disaster hard! -
And one svytyni.
Goes Katra, waddling;
See - something dreams ...
No doubt, go Moskalyk ...
Woe! .. Heart mliye ...
Flew, zostrilasya,
I asked: "Is there
My Yvana swarthy? "
And the "We do not certainly know."
And, of course, as the Russians,
Laughing, joking:
"Ah yes woman! Our Ah yes!
Who is not naduyut! "
Catherine looked:
"And you see men!
Do not cry, my son, my evil!
What will be, will be.
Go further - a go ...
And maybe zostrinu;
Oddam you, my dear,
But she die. " Смотрите также: | |
