Пішла селом,
Плаче Катерина;
На голові хустиночка,
На руках дитина.
Вийшла з села — серце мліє;
Назад подивилась,
Покивала головою
Та й заголосила.
Як тополя, стала в полі
При битій дорозі;
Як роса та до схід сонця,
Покапали сльози.
За сльозами за гіркими
І світа не бачить,
Тільки сина пригортає,
Цілує та плаче.
А воно, як янгелятко,
Нічого не знає,
Маленькими ручицями
Пазухи шукає.
Сіло сонце, з-за діброви
Небо червоніє;
Утерлася, повернулась,
Пішла... Тілько мріє.
В селі довго говорили
Дечого багато,
Та не чули вже тих річей
Ні батько, ні мати...
Отаке-то на сім світі
Роблять людям люде!
Того в’яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...
А за віщо? Святий знає.
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким.
Тому доля запродала
Од краю до краю,
А другому оставила
Те, де заховають.
Де ж ті люде, де ж ті добрі,
Що серце збиралось
З ними жити, їх любити?
Пропали, пропали!
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі —
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають —
Ні долі, ні волі!
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати — сором.
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози —
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!
III
Кричать сови, спить діброва,
Зіроньки сіяють,
Понад шляхом, щирицею,
Ховрашки гуляють.
Спочивають добрі люде,
Що кого втомило:
Кого — щастя, кого — сльози,
Все нічка покрила.
Всіх покрила темнісінька,
Як діточок мати;
Де ж Катрусю пригорнула:
Чи в лісі, чи в хаті?
Чи на полі під копою
Сина забавляє,
Чи в діброві з-під колоди
Вовка виглядає?
Бодай же вас, чорні брови,
Нікому не мати,
Коли за вас таке лихо
Треба одбувати!
А що дальше спіткається?
Буде лихо, буде!
Зострінуться жовті піски
І чужії люде;
Зострінеться зима люта...
А той чи зостріне,
Що пізнає Катерину,
Привітає сина?
З ним забула б чорнобрива
Шляхи, піски, горе;
Він, як мати, привітає,
Як брат, заговорить...
Побачимо, почуємо...
А поки — спочину
Та тим часом розпитаю
Шлях на Московщину.
Далекий шлях, пани-брати,
Знаю його, знаю!
Аж на серці похолоне,
Як його згадаю.
Попоміряв і я колись —
Щоб його не мірять!..
Розказав би про те лихо,
Та чи то ж повірять!
«Бреше, — скажуть, — сякий-такий!»
(Звичайно, не в очі.)
«А так тілько псує мову
Та людей морочить».
Правда ваша, правда, люде!
Та й нащо те знати,
Що сльозами перед вами
Буду виливати?
Нащо воно? У всякого
І свого чимало...
Цур же йому!.. А тим часом
Кете лиш кресало
Та тютюну, щоб, знаєте,
Дома не журились.
А то лихо розказувать,
Щоб бридке приснилось!
Нехай його лихий візьме!
Лучче ж поміркую,
Де-то моя Катерина
З Івасем мандрує.
She left the village,
Crying Catherine;
On the head hustynochka,
In the hands of a child.
Released from the village - the heart mliye;
Back looked,
Pokyvala head
And cried.
As poplar, was in the field
At highway;
As a dew to the east,
Pokapaly tears.
According tears for bitter
And the world does not see,
Only son embrace,
Kisses and crying.
And it is, as yanhelyatko,
Do not know
little ruchitsa
Sinuses are looking for.
Village sun, from oak
The sky is red;
Uterlasya, returned,
I went ... only dreams.
In the village a long time talking
Something much
And have not heard of richey
No father, no mother ...
Behold, some seven world
Do people people!
That knit, that cut,
He loses himself ...
And for prophetic? St. knows.
The world bachsya, wide,
And nowhere pryhylytys
In the world of lonely.
Therefore, the fate zaprodala
Aude edge to edge,
A second forsaken
Where to hide.
Where are those men, where are those good,
That heart was going
They live, they love?
Lost, lost!
Is the fate of the world,
Who knows it?
The world is the will,
And who is it?
Is the people in the world -
They fasten silver-glow,
Seems to prevail,
A lot do not know -
Neither fate nor will!
With boredom and grief
Zhupan puts,
A crying - shame.
Vozmit silver-zloty
And be rich,
I'll tear -
Woe to pour;
overflow distress
Fractional tears,
trample captivity
Bare feet!
Then I gay,
Then I rich,
How to Darling
The will to walk!
III
Shout owl sleeps oak,
Zvezdochka sow,
Moreover way, amaranth,
Gopher walk.
Repose good people
What anyone tired:
Who - happiness, who - tears
All Nichka covered.
All covered temnisinka,
As children have;
Where Katrusia pressed:
Whether in the forest or in the house?
Whether the field at lap
Son amused,
Does the oak from the deck
Wolf looks?
So let your black eyebrows,
Do not have
When a disaster for you
We must odbuvaty!
What further stumbling?
Disaster will be!
Zostrinutsya yellow sands
Men and others;
Zostrinetsya fierce winter ...
He or zostrine,
Knowing Catherine
Greet son?
Since it would be forgotten browed
Ways sands grief;
He, like his mother, welcome,
As a brother, speak ...
We'll see, hear ...
And yet - dwell
And meanwhile Ask
Road to the Muscovy.
Far way, gentlemen brothers,
I know it, I know!
Up poholone heart,
As I remember it.
Popomiryav I ever -
To not measure! ..
Be told about the evil
And whether it is believe!
"He's lying - say - no-such!"
(Of course, not in the eye.)
"And only spoils language
And people morochyt. "
The truth is your true, people!
And why is aware
With tears in front of you
I pour?
Why should it? In all
And its many ...
Zur said to him! .. Meanwhile,
Käthe only steel
And tobacco to know
Houses are not lamented.
And then disaster rozkazuvat,
You dreamed ugly!
Let his evil will!
Better same judge,
Somewhere my Catherine
With Ivas travels. Смотрите также: | |
