• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.2

    Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
    Название песни: Катерина ч.2
    Дата добавления: 03.07.2016 | 01:43:41
    Просмотров: 12
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.2, а также перевод песни и видео или клип.
    Зеленіють по садочку
    Черешні та вишні;
    Як і перше виходила,
    Катерина вийшла.
    Вийшла, та вже не співає,
    Як перше співала,
    Як москаля молодого
    В вишник дожидала.
    Не співає чорнобрива,
    Кляне свою долю.
    А тим часом вороженьки
    Чинять свою волю —
    Кують речі недобрії.
    Що має робити?
    Якби милий чорнобривий,
    Умів би спинити...
    Так далеко чорнобривий,
    Не чує, не бачить,
    Як вороги сміються їй,
    Як Катруся плаче.
    Може, вбитий чорнобривий
    За тихим Дунаєм;
    А може, вже в Московщині
    Другую кохає!
    Ні, чорнявий не убитий,
    Він живий, здоровий...
    А де ж найде такі очі,
    Такі чорні брови?
    На край світа, в Московщині,
    По тім боці моря,
    Нема нігде Катерини;
    Та здалась на горе!..
    Вміла мати брови дати,
    Карі оченята,
    Та не вміла на сім світі
    Щастя-долі дати.
    А без долі біле личко —
    Як квітка на полі:
    Пече сонце, гойда вітер,
    Рве всякий по волі.
    Умивай же біле личко
    Дрібними сльозами,
    Бо вернулись москалики
    Іншими шляхами.

    II
    Сидить батько кінець стола,
    На руки схилився,
    Не дивиться на світ Божий:
    Тяжко зажурився.
    Коло його стара мати
    Сидить на ослоні,
    За сльозами ледве-ледве
    Вимовляє доні:
    «Що весілля, доню моя?
    А де ж твоя пара?
    Де світилки з друженьками,
    Старости, бояре?
    В Московщині, доню моя!
    Іди ж їх шукати,
    Та не кажи добрим людям,
    Що є в тебе мати.
    Проклятий час-годинонька,
    Що ти народилась!
    Якби знала, до схід сонця
    Була б утопила...
    Здалась тоді б ти гадині,
    Тепер — москалеві...
    Доню моя, доню моя,
    Цвіте мій рожевий!
    Як ягодку, як пташечку,
    Кохала, ростила
    На лишенько... Доню моя,
    Що ти наробила?..
    Оддячила!.. Іди ж, шукай
    У Москві свекрухи.
    Не слухала моїх річей,
    То її послухай.
    Іди доню, найди її,
    Найди, привітайся,
    Будь щаслива в чужих людях,
    До нас не вертайся!
    Не вертайся, дитя моє,
    З далекого краю...
    А хто ж мою головоньку
    Без тебе сховає?
    Хто заплаче надо мною,
    Як рідна дитина?
    Хто посадить на могилі
    Червону калину?
    Хто без тебе грішну душу
    Поминати буде?
    Доню моя, доню моя,
    Дитя моє любе!
    Іди од нас...»

    Ледве-ледве
    Поблагословила:
    «Бог з тобою!» — та, як мертва,
    На діл повалилась...
    Обізвався старий батько:
    «Чого ждеш, небого?»
    Заридала Катерина,
    Та бух йому в ноги:
    «Прости мені, мій батечку,
    Що я наробила!
    Прости мені, мій голубе,
    Мій соколе милий!»
    «Нехай тебе Бог прощає
    Та добрії люде;
    Молись Богу та йди собі —
    Мені легше буде».

    Ледве встала, поклонилась,
    Вийшла мовчки з хати;
    Осталися сиротами
    Старий батько й мати.
    Пішла в садок у вишневий,
    Богу помолилась,
    Взяла землі під вишнею,
    На хрест почепила,
    Промовила: «Не вернуся!
    В далекому краю
    В чужу землю чужі люде
    Мене заховають;
    А своєї ся крихотка
    Надо мною ляже
    Та про долю, моє горе,
    Чужим людям скаже...
    Не розказуй, голубонько!
    Де б не заховали,
    Щоб грішної на сім світі
    Люде не займали.
    Ти не скажеш... Ось хто скаже,
    Що я його мати!
    Боже ти мій!.. Лихо моє!
    Де мені сховатись?
    Заховаюсь, дитя моє,
    Сама під водою,
    А ти гріх мій спокутуєш
    В людях сиротою,
    Безбатченком!..»
    Green in the garden
    Cherries and cherry;
    As the first came,
    Catherine came out.
    Released and no longer sings,
    As the first sang,
    As a young Moskal
    In vyshnyk waited.
    Not singing browed,
    Curses his fate.
    Meanwhile vorozhenky
    Do his will -
    Nedobriyi forge the way.
    What should I do?
    If browed cute,
    He knew how to stop ...
    So far browed,
    Not hear, not see,
    As enemies laugh at her,
    As Katrusia crying.
    Maybe killed browed
    For quiet Danube;
    And maybe, in Muscovy
    Druhuyu love!
    No, not killed haired,
    He is alive and well ...
    And where will come the following eye
    These black eyebrows?
    At the end of the world, in Muscovy,
    On the other side of the sea,
    No Niğde Catherine;
    And seemed to grief! ..
    Were able to have eyebrows date
    Brown eyes,
    Neither was able to seven world
    Happiness fate-date.
    A white face without luck -
    As a flower on the field:
    Does it burn sun, wind Goyda,
    Just tears at will.
    Wash well white face
    Fractional tears,
    For returned Moskalyk
    In other ways.

    II
    Sitting father end of the table,
    In the hands bowed,
    Not looking at the light of day:
    Heavily sorroweth.
    The circle of his old mother
    Sitting on a bench,
    According tears barely
    Pronounce Don:
    "What wedding, my daughter?
    Where is your couple?
    Where svitylky of druzhenkamy,
    Chiefs, nobles?
    In Muscovy, my daughter!
    Come to find them,
    And do not say good people
    What have you be.
    Cursed hodynonka-time,
    What you were born!
    If she knew before sunrise
    Would utopyla ...
    Then you seemed to be a serpent,
    Now - Muscovite ...
    My Daughter, daughter my
    Flowering my pink!
    As yahodku as chuck,
    Loved, bringing up
    In my Mommy ... Daughter,
    What have you done? ..
    Oddyachyla! .. Come, look
    Moscow-law.
    Not listening to my richey,
    So listen to her.
    Come daughter, Naida it
    Naida, pryvitaysya,
    Be happy in the wrong people,
    To return unto us!
    Do not return unto, my child,
    From afar ...
    And who is my holovonku
    Without you hide?
    Who cry upon me,
    As a native child?
    Who planted on the grave
    Red viburnum?
    Who sinful soul without you
    Will remember?
    My Daughter, daughter my
    My dear child!
    Go from us ... "

    Barely
    blessed:
    "God be with you!" - And as dead
    In the works fell ...
    Answering old father
    "What zhdesh cease, my friend?"
    Catherine began to cry,
    And bang his feet:
    "Forgive me, my my friend,
    What have I done!
    Forgive me, my dear,
    Falcon My dear! "
    "May God forgive you
    And dobriyi men;
    Pray to God and go their own -
    I will be easier. "

    Barely got up, bowed,
    Released silence of the house;
    were left orphans
    Old father and mother.
    I went to the garden of cherry,
    Prayed to God,
    Took the ground under a cherry tree,
    In cross fastened,
    Said: "I will not return!
    At the far edge
    Alien in a strange land men
    Hide me;
    And be his kryhotka
    Fall on me
    And the fate of my grief,
    Strangers say ...
    Do not tell, dear!
    Wherever hid
    For seven sinful world
    People are not occupied.
    You do not say ... That whosoever shall say,
    What I'm his mother!
    O my God! .. My trouble!
    Where can I hide?
    Zahovayus, my child,
    Most underwater
    And you atone for my sin
    In humans orphan,
    Fatherless .. "

    Смотрите также:

    Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>

    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет