ІСАІЯ. ГЛАВА 35
(Подражаніє)
Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квітчастим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвіти!
І процвітеш, позеленієш,
Мов Іорданові святиє
Луги зелені, береги́!
І честь Кармілова і слава
Ліванова, а не лукава,
Тебе укриє дорогим,
Золототканим, хитрошитим,
Добром та волею підбитим,
Святим омофором своїм.
І люде темнії, незрячі,
Дива Господнії побачать.
І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива, —
Се Бог судить, визволяє
Долготерпеливих
Вас, убогих. І воздає
Злодіям за злая!
Тойді, як, Господи, святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить,
Незрячі прозрять, а кривиє,
Мов сарна з гаю, помайнують.
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита,
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться; і потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
Оживуть степи, озера,
І не верствовії,
А вольнії, широкії,
Скрізь шляхи святії
Простеляться; і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами
Без ґвалту і крику
Позіходяться докупи,
Раді та веселі.
І пустиню опанують
Веселії села. Исаия. Глава 35
(Подражание)
Радуйся, нива неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Цветастым злаком! Розпустись,
Розовым крином процветут!
И процветут, позеленеет,
Как Иордан святые
Луга зеленые, берега!
И честь Кармилова и слава
Ливанова, а не лукавая,
Тебя укроет дорогим,
Золототканным, хитрошитим,
Добром и волей подбитым,
Святым омофором своим.
И люди темнии, смотрите,
Чуда Господнии увидят.
И отдохнут невольничьи
Уставшие руки,
И колени отдохну,
Кандалами углу!
Радуйтесь, вбогодухи,
Не пугайтесь чудеса, -
Это Бог судит, освобождает
Долготерпеливих
Вас, убогих. И воздает
Ворам за злая!
Тойди, как, Господи, святая
На землю правда прилетит
Хоть на часок С запросом,
Незрячие прозрел, а кривие,
Как серна из рощи, помайнують.
Немым отверзутся уста;
Прорвется слово, как вода,
И дебрь-пустыня неполита,
Исцеляющие водой умытая,
проснется; и потекут
Веселые реки, а озера
Кругом рощами порастут,
Веселым птицами оживут.
Оживут степи, озера,
И не верствовии,
А вольные, широкие,
Везде пути святые
Простеляться; и не найдут
Путей тех владыки,
А рабы теми путями
Без шума и крика
Позиходяться вместе,
Раде и веселые.
И пустыню овладеют
Веселии села. Смотрите также: | |
