ТИТАР
«У гаю, гаю
Вітру немає;
Місяць високо,
Зіроньки сяють.
Вийди, серденько, —
Я виглядаю;
Хоч на годину,
Моя рибчино!
Виглянь, голубко,
Та поворкуєм,
Та посумуєм;
Бо я далеко
Сю ніч мандрую.
Виглянь же, пташко,
Моє серденько,
Поки близенько,
Та поворкуєм...
Ох, тяжко, важко!»
Отак, ходя попід гаєм,
Ярема співає,
Виглядає; а Оксани
Немає, немає.
Зорі сяють; серед неба
Горить білолиций;
Верба слуха соловейка,
Дивиться в криницю;
На калині, над водою,
Так і виливає,
Неначе зна, що дівчину
Козак виглядає.
А Ярема по долині
Ледве-ледве ходить,
Не дивиться, не слухає...
«Нащо мені врода,
Коли нема долі, нема талану!
Літа молодії марно пропадуть.
Один я на світі без роду, і доля —
Стеблина-билина на чужому полі.
Стеблину-билину вітри рознесуть:
Так і мене люде не знають, де діти.
За що ж одцурались? Що я сирота.
Одно було серце, одно на всім світі,
Одна душа щира, та бачу, що й та,
Що й та одцуралась».
І хлинули сльози.
Поплакав сердега, утер рукавом.
«Оставайсь здорова. В далекій дорозі
Найду або долю, або за Дніпром
Ляжу головою... А ти не заплачеш,
А ти не побачиш, як ворон клює
Ті карії очі, ті очі козачі,
Що ти цілувала, серденько моє!
Забудь мої сльози, забудь сиротину,
Забудь, що клялася; другого шукай;
Я тобі не пара; я в сірій свитині,
А ти титарівна. Кращого вітай,
Вітай, кого знаєш... Така моя доля.
Забудь мене, пташко, забудь, не журись.
А коли почуєш, що на чужім полі
Поляг головою, — нишком помолись.
Одна, серце, на всім світі
Хоч ти помолися!»
Та й заплакав сіромаха,
На кий похилившись,
Плаче собі тихесенько...
Шелест!.. Коли гляне:
Попід гаєм, мов ласочка,
Крадеться Оксана.
Забув, побіг, обнялися.
«Серце!» — та й зомліли.
Довго-довго тілько «серце» —
Та й знову німіли.
«Годі, пташко!»
«Ще трошечки,
Ще... ще... сизокрилий!
Вийми душу!.. ще раз... ще раз...
Ох, як я втомилась!»
«Одпочинь, моя ти зоре!
Ти з неба злетіла!»
Послав свитку. Як ясочка,
Усміхнулась, сіла.
«Сідай же й ти коло мене».
Сів, та й обнялися.
«Серце моє, зоре моя,
Де це ти зоріла?»
«Я сьогодні забарилась:
Батько занедужав;
Коло його все поралась...»
«А мене й байдуже?»
«Який-бо ти, єй же богу!»
І сльози блиснули.
«Не плач, серце, я жартую».
«Жарти!»
Усміхнулась,
Прихилилась головкою
Та й ніби заснула.
«Бач, Оксано, я жартую,
А ти й справді плачеш.
Ну, не плач же, глянь на мене:
Завтра не побачиш.
Завтра буду я далеко,
Далеко, Оксано...
Завтра вночі у Чигрині
Свячений достану.
Дасть він мені срібло-злото,
Дасть він мені славу;
Одягну тебе, обую,
Посажу, як паву,
На дзиґлику, як гетьманшу,
Та й дивитись буду;
Поки не вмру, дивитимусь».
«А може, й забудеш?
Розбагатієш, у Київ
Поїдеш з панами,
Найдеш собі шляхтяночку,
Забудеш Оксану!»
«Хіба краща є за тебе?»
«Може, й є — не знаю».
«Гнівиш Бога, моє серце:
Кращої немає
Ні на небі, ні за небом,
Ні за синім морем
Нема кращої за тебе!»
«Що се ти говориш?
Схаменися!»
«Правду, рибко!»
Та й знову, та й знову. Tytar
"In the grove grove
No wind;
Month high
Bright star shine.
Come out, dear -
I look;
Although an hour,
My're so!
Look out, dove,
And povorkuyem,
And posumuyem;
For I am far
Xu night travel.
Look out the same bird
My dear,
While blyzenko,
And povorkuyem ...
Oh, hard, hard! "
Thus, hodya under forest,
Yarema sings,
Looks; Oksana
No, no.
The stars shine; heaven
Lights bilolytsyy;
Willow hearing the singing of birds,
See a well;
In Kalina, over the water,
So it pours,
As if knows what the girl
Kozak looks.
But Yarema the valley
Barely walking,
Not looking, not listening ...
"Why me beauty,
When there is no fate, no serendipity!
Summer younger needlessly wasted.
One of the world I have no family, and fate -
Stem-epic on another field.
Stem-epic winds blow:
So my people do not know where the children are.
For what odtsuralys? What I'm an orphan.
One was the heart, one in the whole world,
A sincere soul and see that and,
Needless and odtsuralas. "
And pouring tears.
Serdega wept, Uther sleeve.
"Ostavays healthy. In the long journey
Naidu or fate, or the Dnieper
Lie down head ... And you do not pay,
And you do not see a crow pecks
Those brown eyes, the eyes of the Cossack,
What have you kissed, my dear!
Forget my tears, forget the fatherless,
Forget that vowed; seek a second;
I will not pair; I svytyni gray,
And you tytarivna. Best welcome,
Congratulations, whom you know ... This is my destiny.
Forget me, bird, forget, do not worry.
And when you hear that chuzhim field
Polyah head - quietly pray.
One heart, for all the world
Though you pray! "
And wept covering;
On cue pohylyvshys,
Crying quietly ...
Shelest! .. When you look:
Under the grove like Lasochka,
Crouching Oksana.
Lost, ran embraced.
"Heart!" - And fainted.
Long, long time only the "heart" -
And again bronchial asthma.
"Enough, birdie!"
"Even a little,
More ... more ... syzokrylyy!
Take your soul! .. Again ... again ...
Oh, how tired I am! "
"Odpochyn, my dawn!
You flew from the sky! "
Sent scrolls. As Yasochka,
Smiled, sat.
"Sit down now and you beside me."
Sat down and hugged each other.
"My heart, my dawn,
Where you zorila? "
"Today I hesitated:
His father was sick;
Circle it all was busy ... "
"But I also do not care?"
"What, for you, yey same God!"
And tears gleamed.
"Do not cry, my heart, I'm kidding."
"Fun!"
smiled,
Pryhylylas head
And as if asleep.
"Bach, Oksana, I'm kidding,
And you really crying.
Well, do not cry the same, look at me:
Tomorrow will not see.
Tomorrow I'll be away,
Far, Oksana ...
Tomorrow night at Chigrina
Ordination get adequate.
He gave me the money, zloty,
He gave me fame;
Clothe you, obuyu,
Posazhu as pavu,
In dzyґlyku as hetmanshu,
And I see;
While not die, dyvytymus. "
"And maybe forget?
Get rich in Kyiv
Go with the masters,
Naidu himself shlyahtyanochku,
Oksana forget! "
"Is is better for you?"
"Maybe there is - I do not know."
"Wrath of God, my heart:
Better not
Neither the sky nor the sky,
Under no blue sea
There is no better for you! "
"What's this you say?
Shamenysya! "
"Truth, fish!"
And again, and again. Смотрите также: | |
