ГОНТА В УМАНІ
Хвалилися гайдамаки,
На Умань ідучи:
«Будем драти, пане-брате,
З китайки онучі».
Минають дні, минає літо,
А Україна, знай, горить;
По селах голі плачуть діти —
Батьків немає. Шелестить
Пожовкле листя по діброві;
Гуляють хмари; сонце спить;
Нігде не чуть людської мови;
Тілько звір виє по селу,
Гризучи трупи. Не ховали,
Вовків ляхами годували,
Аж поки снігом занесло
Огризки вовчі...
Не спинила хуртовина
Пекельної кари:
Ляхи мерзли, а козаки
Грілись на пожарі.
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зострічають...
Рай, та й годі! А для кого?
Для людей. А люде?
Не хотять на його й глянуть,
А глянуть — огудять.
Треба кров’ю домальовать,
Освітить пожаром:
Сонця мало, рясту мало
І багато хмари.
Пекла мало!.. Люде, люде!
Коли то з вас буде
Того добра, що маєте?
Чудні, чудні люде!
Не спинила весна крові,
Ні злості людської.
Тяжко глянуть; а згадаєм —
Так було і в Трої.
Так і буде.
Гайдамаки
Гуляють, карають;
Де проїдуть — земля горить,
Кров’ю підпливає.
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Максим ріже, а Ярема
Не ріже — лютує:
З ножем в руках, на пожарах
І днює й ночує.
Не милує, не минає
Нігде ні одного;
За титаря ляхам платить,
За батька святого;
За Оксану... Та й зомліє,
Згадавши Оксану.
А Залізняк: «Гуляй, сину,
Поки доля встане!
Погуляєм!»
Погуляли —
Купою на купі
Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом.
Як та хмара, гайдамаки
Умань обступили
Опівночі; до схід сонця
Умань затопили;
Затопили, закричали:
«Карай ляха знову!»
Покотились по базару
Кінні narodowi;
Покотились малі діти
І каліки хворі.
Ґвалт і галас. На базарі,
Як посеред моря
Кровавого, стоїть Гонта
З Максимом завзятим.
Кричать удвох: «Добре, діти!
Отак їх, проклятих!» Gaunt in Uman
Boasted haidamaks,
In Uman going:
"Let us draty, sir, brother,
With Gudulu leg wrappings. "
The days are passing, passing summer,
And Ukraine, know burns;
In the villages of naked children crying -
Parents are not. rustling
Yellowing leaves on oak;
Walk clouds; the sun is sleeping;
Niğde not little human speech;
Only animal howls through the village,
Gnawing corpses. Not buried,
Wolves lyahamy fed,
Until drifted snow
Ohryzko wolf ...
Not madness blizzard
Hellish punishment:
Poles freezing, and the Cossacks
Basking in the fires.
Arose and spring, black earth
Soporific awakened,
Ukvitchala of Corydalis,
Periwinkle ukryla;
I was going,
Nightingale in woods
Earth dresses spring
Zostrichayut morning ...
Paradise and more! And for whom?
For people. And the men?
Not move on it and see,
And look - animadversion.
We must domalovat blood,
Education fires:
The sun a little, little Corydalis
And many clouds.
Hell little! .. People, people!
When will you be
The good that you have?
Wonderful, Chudnov men!
Spring did not stop the blood,
No human malice.
Heavily looketh; And remember -
So it was in Troy.
So be it.
Gaydamak
Walk punished;
Where riding - land burning,
Blood swim.
Maxim acquired a son
On the whole Ukraine.
Though not a native son Yarema,
A true child.
Maxim cuts and Yarema
No cuts - is rampant:
With a knife in hand, on fires
And dnyuye and spend the night.
No mercy, no passes
Niğde none;
For church warden lyaham pays
For the holy father;
According to Oksana ... And zomliye,
Remembering Oksana.
A Zaliznyak: "Walk, Son,
While the fate of the rise!
A walk! "
Walked -
Heap to heap
Unit Kyiv to Uman
Lay Poles corpse.
As the cloud haidamaks
Uman surrounded
At midnight; to the east
Uman flooded;
Flooded, shouted:
"Discipline Lyakhov again!"
Bazaar rolled over
Horse narodowi;
Rolled small children
And cripples patients.
Screaming and noise. At the market,
As in the sea
Bloody stands Gaunt
Maxim persistent.
Shout together: "Well, children!
Thus it is cursed! " Смотрите также: | |
