Поїхали... А Черкаси
Палають, палають.
Байдуже, ніхто й не гляне,
Сміються та лають
Кляту шляхту. Хто балака,
Хто кобзаря слуха.
А Залізняк попереду
Нашорошив уха;
Їде собі, люльку курить,
Нікому ні слова.
А за ним німий Ярема.
Зелена діброва,
І темний гай, і Дніпр дужий,
І високі гори,
Небо, зорі, добро, люде
І лютеє горе —
Все пропало, все! Нічого
Не знає, не бачить,
Як убитий. Тяжко йому,
Тяжко, а не плаче.
Ні, не плаче: змія люта,
Жадна випиває
Його сльози, давить душу,
Серце роздирає.
«Ой ви сльози, дрібні сльози!
Ви змиєте горе;
Змийте його... тяжко! Нудно!
І синього моря,
І Дніпра, щоб вилить люте,
І Дніпра не стане.
Занапастить хіба душу?
Оксано, Оксано!
Де ти, де ти? Подивися,
Моя ти єдина,
Подивися на Ярему.
Де ти? Може, гине,
Може, тяжко клене долю,
Клене, умирає,
Або в пана у кайданах
У склепу конає.
Може, згадує Ярему,
Згадує Вільшану.
Кличе його: «Серце моє,
Обніми Оксану!
Обнімемось, мій соколе!
Навіки зомлієм.
Нехай ляхи згнущаються, —
Не почуєм...» Віє,
Віє вітер з-за Лиману,
Гне тополю в полі —
І дівчина похилиться,
Куди гне недоля.
Посумує, пожуриться.
Забуде... і може...
У жупані сама пані,
А лях... Боже, Боже!
Карай пеклом мою душу,
Вилий муки море,
Розбий кару надо мною,
Та не таким горем
Карай серце: розірветься,
Хоч би було камень.
Доле моя! серце моє!
Оксано, Оксано!
Де ти ділася, поділась?»
І хлинули сльози;
Дрібні-дрібні полилися.
Де вони взялися!
А Залізняк гайдамакам
Каже опинитись:
«У ліс, хлопці! вже світає,
І коні пристали:
Попасемо». І тихенько
У лісі сховались. Let's go ... And Cherkasy
Palau, Palau.
Regardless, nobody look,
Laugh and curse
Damn gentry. Who Balak
Who kobzar hearing.
A Zaliznyak ahead
Nashoroshyv ear;
Going themselves, pipe smoke,
No one word.
And after him dumb Yarema.
Green grove,
And dark grove, and the mighty Dnieper,
And the high mountains,
Sky, stars, good men
And fierce grief -
Everything was gone, everything! Nothing
Do not know, do not see,
As killed. Heavily him
Seriously, not crying.
No, not crying, fierce snake,
Drink nothing
His tears, crushes the soul
Heart rending.
"Oh you tears, small tears!
You wash away sorrow;
Rinse it ... seriously! Boring!
And blue sea,
And the Dnieper to pour fierce,
And Dnipro will not.
Soul unless the soul?
Oksana, Oksana!
Where are you, where are you? Look
My only you,
Look at Yarema.
Where are you? Maybe, dies,
Maybe hard maple fate
Maple, dies,
Or the master in chains
In the crypt Kona.
Maybe, says Jarema,
Mentions Vilshany.
He calls it "my heart,
Let's embrace Oksana!
Obnimemos my falcon!
Zomliyem forever.
Let zhnuschayutsya Poles -
Not hear ... "Blows,
The wind goeth from Lehman,
Oppression poplar in the field -
And she pohylytsya,
Where oppression distress.
Posumuye, pozhurytsya.
Forget ... and can ...
In zhupan same lady,
A Pole ... God, God!
Correct hell my life
Pour flour sea
Break punish me,
And not so grief
Correct thy heart: tear,
Whatever it was stone.
Dole mine! my heart!
Oksana, Oksana!
Where are you dilasya, gone? "
I poured tears;
Small, small overflowed.
Where did they come!
A Zaliznyak Haydamaky
Said find themselves:
"In the forest, guys! There svitaye,
And the horses stuck:
Popasemo. " And quietly
Hidden in the forest. Смотрите также: | |
