Сумно-сумно серед неба
Сяє білолиций.
Понад Дніпром козак іде,
Може, з вечорниці.
Іде смутний, невеселий,
Ледве несуть ноги.
Може, дівчина не любить
За те, що убогий?
І дівчина його любить,
Хоч лата на латі,
Чорнобривий, а не згине,
То буде й багатий.
Чого ж смутний, невеселий
Іде — чуть не плаче?
Якусь тяжку недоленьку
Віщує козаче.
Чує серце, та не скаже,
Яке лихо буде.
Мине лихо... Кругом його
Мов вимерли люде.
Ані півня, ні собаки:
Тілько із-за гаю
Десь далеко сіроманці
Вовки завивають.
Байдуже! Іде Ярема,
Та не до Оксани,
Не в Вільшану на досвітки —
До ляхів поганих
У Черкаси. А там третій
Півень заспіває...
А там... а там... Йде Ярема,
На Дніпр поглядає.
«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!
Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові; ще понесеш, друже!
Червонив ти синє, та не напоїв;
А сю ніч уп’єшся. Пекельнеє свято
По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато-багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О Боже мій милий — блисне булава!»
Так думав, ідучи в латаній свитині,
Сердега Ярема з свяченим в руках.
А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,
Підняв гори-хвилі; а в очеретах
Реве, стогне, завиває,
Лози нагинає;
Грім гогоче, а блискавка
Хмару роздирає.
Іде собі наш Ярема,
Нічого не бачить;
Одна думка усміхнеться,
А друга заплаче.
«Там Оксана, там весело
І в сірій свитині;
А тут... а тут... що ще буде?
Може, ще загину».
А тим часом із байрака
Півень — кукуріку!
«А, Черкаси!.. Боже милий!
Не вкороти віку!» Sad sad heaven
Bilolytsyy shines.
Over the Dnieper Cossack goes,
Maybe with evenings.
There is a sad, sad,
Hardly have legs.
Maybe she does not like
Because the poor?
And she loves him,
Although the patch to patch,
Browed and not die,
So will the rich.
What is sad, sad
There is a - little cries?
For a hard nedolenku
Cossack portends.
Hears heart, nor say,
What is evil.
It will take a disaster ... All around him
Like dead men.
Neither rooster or dog:
Only because of the grove
Somewhere far siromantsi
Wolves howl.
Indifferently! There is Yarema,
Neither Oksana,
Not Vilshany at Dawn -
To the Poles bad
In Cherkassy. And then the third
Rooster crow ...
And then ... and then ... There Yarema,
On the Dnieper glances.
"Oh my Dnieper, Dnieper, wide and strong!
Many of you, father, wore the sea
Cossack blood; still suffer, friend!
Blue Chervonyv you, and do not drink;
And Xu up'yeshsya night. Pekelneye holiday
Across Ukraine Xu night hath roared;
Will flow much, much
Noble blood. Kozak will come to life;
Relive hetmans in gold zhupan;
Wake fate; Cossack singing:
"Neither Jew nor Lyakhov," and in the plains Ukrayny -
O God, my dear - flashes mace! "
So I thought, going to the patched svytyni,
Yarema Serdega with holy hands.
A Dnepr overheard languages: wide and blue,
Raised mountain waves; and in the reeds
Roars, moans, howls,
Vine bends;
Hohoche Thunder and lightning
Cloud tears.
There is a our Yarema,
I do not see;
One idea smile,
The second cry.
"There Oksana, where fun
And in the gray svytyni;
And then ... and then ... what else will?
Maybe even die. "
Meanwhile, with Bayraka
Rooster - cock-a-doodle-doo!
"And, Cherkassy! .. Dear God!
Do not shorten the age! " Смотрите также: | |
