ГАЙДАМАКИ
Все йде, все минає — і краю немає,
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... Одно зацвіло,
А друге зав’яло, навіки зав’яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає і будеш сіять,
Як над Вавилоном, над його садами,
І над тим, що буде з нашими синами;
Ти вічний без краю!.. Люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?
Я не одинокий, я не сирота —
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? Гріх, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо душа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
А де вона буде? Химерні слова!
Згадай же хто-небудь її на сім світі —
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте, дівчата, — вам треба згадать!
Вона вас любила, рожевії квіти,
І про вашу долю любила співать.
Поки сонце встане, спочивайте, діти,
А я поміркую, ватажка де взять.
Сини мої, гайдамаки!
Світ широкий, воля —
Ідіть, сини, погуляйте,
Пошукайте долі.
Сини мої невеликі,
Нерозумні діти,
Хто вас щиро без матері
Привітає в світі?
Сини мої! орли мої!
Летіть в Україну —
Хоч і лихо зострінеться,
Так не на чужині.
Там найдеться душа щира,
Не дасть погибати,
А тут... а тут... Тяжко, діти!
Коли пустять в хату,
То, зострівши, насміються —
Такі, бачте, люди:
Все письменні, дрюковані,
Сонце навіть гудять:
«Не відтіля, — каже, — сходить,
Та не так і світить,
Отак, — каже, — було б треба...»
Що маєш робити?
Треба слухать, може, й справді
Не так сонце сходить,
Як письменні начитали...
Розумні та й годі!
А що ж на вас вони скажуть?
Знаю вашу славу!
Поглузують, покепкують
Та й кинуть під лаву.
«Нехай, — скажуть, — спочивають,
Поки батько встане
Та розкаже по-нашому
Про свої гетьмани.
А то дурень розказує
Мертвими словами
Та якогось-то Ярему
Веде перед нами
У постолах. Дурень! дурень!
Били, а не вчили.
Од козацтва, од гетьманства
Високі могили —
Більш нічого не осталось,
Та й ті розривають;
А він хоче, щоб слухали,
Як старці співають.
Дарма праця, пане-брате:
Коли хочеш грошей
Та ще й слави, того дива,
Співай про Матрьошу,
Про Парашу, радость нашу,
Султан, паркет, шпори, —
От де слава! А то співа:
«Грає синє море»,
А сам плаче, за тобою
І твоя громада
У сіряках!..» Правда, мудрі!
Спасибі за раду.
Теплий кожух, тілько шкода
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
Вибачайте... кричіть собі,
Я слухать не буду
Та й до себе не покличу:
Ви розумні люди —
А я дурень; один собі
У моїй хатині
Заспіваю, заридаю,
Як мала дитина.
Заспіваю — море грає,
Вітер повіває,
Степ чорніє, і могила
З вітром розмовляє.
Заспіваю — розвернулась
Висока могила,
Аж до моря запорожці
Степ широкий вкрили.
Отамани на вороних
Перед бунчуками
Вигравають... А пороги
Меж очеретами
Ревуть, стогнуть, розсердились,
Щось страшне співають.
Послухаю, пожурюся,
У старих спитаю:
«Чого, батьки, сумуєте?»
«Невесело, сину!
Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна...» HAYDAMAKY
Everything goes, everything passes - and no edge,
Where it dilos? Whence come from?
And the fool and the wise man knows nothing.
Lives die ... ... Single sorrow,
A second lean, lean forever ...
Yellowed leaves and the winds blew.
And the sun will rise, before getting up,
And the stars are red, as first floated,
Launch and then you, bilolytsyy,
On the blue sky go out pohulyat,
Exit look into groove, well
And in the endless sea and you shall sow,
As of Babylon, for his gardens,
And on what will be our children;
You are eternal without boundary! .. I love rozmovlyat,
As with his brother, the sister, rozmovlyat with you,
Singing Duma thee that thou whispered.
It is time to me again, where escape from sorrow?
I am not alone, I am not an orphan -
Is, my children, and where to put them?
Retreat with you? Sin soul alive!
Maybe it will be easier for the other world,
As he read those words, tears,
With so she sincerely once poured,
With so she quietly sobbed over them.
No, not hide, because the soul alive.
As the sky is blue - he has no edge,
Since the beginning of the soul and not the land.
Where will it be? Bizarre word!
Remember anyone of seven world -
Inglourious hard is this world raff.
Remember, girls - you have admonition!
She loved you, pink flowers,
And your destiny loved singing.
While the sun rise, resting, children,
And I think about where to take the leader.
My sons, haidamaks!
World wide, will -
Come, children, a walk,
Look fate.
My sons are small,
Foolish children
Who you sincerely without mother
Welcomes in this world?
My sons! my eagles!
Fly in Ukraine -
Although disaster zostrinetsya,
So not a foreign land.
There there will be a sincere soul,
Do not give pohybaty,
And then ... and then ... Seriously, kids!
When allowed into the house,
So, zostrivshy, nasmiyutsya -
These, you see, people:
All literate, dryukovani,
The sun even hum:
"Not from there - he says - Rising
And not so shining,
So - he says - it would be necessary ... "
What do you have?
We must rumor may indeed
Not so the sun rises,
As literate nachytaly ...
Clever and more!
And what they say to you?
I know your glory!
Pohluzuyut, pokepkuyut
And thrown under the bench.
"May - say - lie,
While father rise
And tell in our
On their hetman.
And that fool tells
Dead words
And something of a Jarema
Leads to us
In sandals. Fool! fool!
They beat, not taught.
Unit Cossacks, from Hetman
High grave -
More nothing ostalos,
And they break;
And he wants to hear,
As elders sing.
In spite of the work of Sir-brother:
When you want money
Yes, and the glory of miracles
O Matroshu,
About Parasha, joy, our,
Sultan flooring, spurs -
That's where the glory! And he sings:
"Playing the blue sea"
And he cries for you
And your community
In the coat .. "However, wise!
Thanks for the advice.
A warm coat, just a pity
Not on my shield,
A reasonable your words
Pidbyte these lies.
Sorry ... a scream,
I will not be hearing
And I will call to him not:
You are smart people -
I fool; one himself
In my cabin
Sing, zarydayu,
As a small child.
Sing - the sea plays,
Wind povivaye,
Step blackens and tomb
With the wind speak.
Sing - turned
High grave
Down to the Sea Cossacks
Step wide covered.
Ataman of the crows
Before Bunchuk
Win ... and thresholds
Limits canes
Howl, cry, angry,
Something terrible singing.
Listen, pozhuryusya,
Older ask:
"Why, parents, miss?"
"Sad, son!
Dnipro us angry
Crying Ukraine ... " Смотрите также: | |
