ДІВИЧІЇ НОЧІ
Висушили карі очі
Дівичії ночі.
«Черниця Мар’яна»
Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори —
Хвилі серед моря,
Засіяли карі очі —
Зорі серед ночі,
Білі руки простяглися —
Так би й обвилися
Кругом стану, і в подушку
Холодну впилися,
Та й заклякли, та й замерли,
З плачем рознялися.
«Нащо мені коса-краса,
Очі голубині,
Стан мій гнучий... коли нема
Вірної дружини?
Немає з ким полюбитись,
Серцем поділитись...
Серце моє! Серце моє!
Тяжко тобі битись
Одинокому. З ким жити,
З ким, світе лукавий,
Скажи мені... Нащо мені
Тая слава... слава?
Я любить, я жити хочу
Серцем, не красою!
А мені ще й завидують,
Гордою і злою
Злії люди нарікають,
А того й не знають,
Що я в серці заховала...
Нехай нарікають,
Гріх їм буде... Боже милий,
Чому Ти не хочеш
Укоротить свої темні,
Тяжкі мені ночі!..
Бо я вдень не одинока —
З полем розмовляю,
Розмовляю і недолю
В полі забуваю,
А вночі...» Та й оніміла,
Сльози полилися...
Білі руки простяглися,
В подушку впилися. ДИВИЧИИ НОЧИ
Высушили карие глаза
Дивичии ночи.
«Монахиня Марьяна»
Розплелася густая коса
До пояса,
Раскрылись персы горы -
Волны среди моря,
Засеяли карие глаза -
Заре ночью,
Белые руки протянулись -
Так и обвились
Кругом состояния, и в подушку
Холодную впились,
И застыли, и замерли,
С плачем рознялися.
«Зачем мне коса-краса,
Глаза голубиные,
Состояние мой гибочный ... если нет
Верной жены?
Не с кем полюбиться,
Сердцем поделиться ...
Сердце мое! Сердце мое!
Тяжело тебе драться
Одинокому. С кем жить,
С кем, мир лукавый,
Скажи мне ... Зачем мне
Тая слава ... слава?
Я любит, я жить хочу
Сердцем, не красит!
А мне еще и завидуют,
Гордой и злой
Злые люди жалуются,
А того и не знают,
Что я в сердце спрятала ...
Пусть пеняют,
Грех им будет ... Боже,
Почему Ты не хочешь
Укоротить свои темные,
Тяжелые мне ночи! ..
Я днем не одинока -
С полем говорю,
Говорю и скорби
В поле забываю,
А ночью ... »Да и онемела,
Слезы полились ...
Белые руки протянулись,
В подушку впились. Смотрите также: | |
