У короткі літні ночі
Небо зоряне сіяло
Та короткі сни дівочі,
Бо кохання час забрало.
Я собі біди не знала
Та кохання сон наврочив.
Закохалось до нестями
Моє серденько дівоче.
.....
Закохалась..
В його блакитні очі
Бо не знала
Що то сон мені наврочить
Покохала..
Та собі біди не знала
Покохала..
Коли сонечко сідало
.....
І тепер від тої ночі
Серце спокою не знало
Та з коханим бути поруч
Серце мріяло, жадало.
Виривається, тріпоче,
Наче пташка у полоні
Коли він тримає міцно
У руках мої долоні.