Раз сиділи-сиділи та й думали ми,
Сиділи та й думу ми гадали:
Чому ж не соколи, не соколи ми?
Чому ж не соколи, чому не літаєм?
Я собі не думав й не гадав,
Що я теж вмію літати,
Поки мені друг не показав
Як свої крила розправляти!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Розрізаєм повітря срібним крилом!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Над жовтим житом, під синім небом!
Так всі живуть собі й не думають, не гадають,
Що вони теж вміють літати!
Поки не знайдеться той,
Хто літати їх буде навчати.
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Розрізаєм повітря срібним крилом!
Соколи-соколи, соко-соколи ми!
Над жовтим житом, під синім небом!