Куплет 1:
Моменти із життя не витираю з пам'яті
Клітини мозку спогадами зайняті
Пам'ятаю дні, коли ще бігали малі
Зараз усі такі дорослі. Спалюєм мости
Стараємось вперед іти...
Лише старенькі фотографії єднають нас
Я пам'ятаю всіх дівчат, як цілувався Іраз,
Інапас. в 16 секс Іраз. Минає час,
Який міняє нас. Без образ,
як хтось почує пару неприємних фраз.А мені пофік.
Так швидко пролетіло вже цих 20 довбаних років
Не зроблю перші кроки, зроблю лише зустрічні.
І про дівчат я більше не писатиму вірші.
Романтики вже досить, із нею так заносить.
Говоре власний досвід, що кожна круте носом.
Я дуже часто роблю висновок "нахуй надо".
Але самотність нагружає і це є правда.
Приспів:
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
Куплет2:
Згадавши все життя й прокрутивши все найкраще,
Розумію, що ми сьогодні стали старші.
Хтось закохався, заручився, одружився.
А хтось за власним бажанням самотнім залишився.
Я згадую минуле і планую на майбутнє,
Щоб ті граблі, на які ставав, були уже відсутні.
Хочу відверто плюнути на всі стереотипи,
Але ця параноя не дає спокійно жити.
Куди полись мрії із далекого дитинства?
У просторі і часі я просто загубився.
Я закриваю очі, все одно безсонні ночі.
Щось гризе із середини наче вчора скоїв злочин.
Все більше егоїзму, дивлячись на цю реальність.
Але самому буде важко зустріти старість.
Це не відчайдушній крик і не крик душі.
Це народжені думки у тишині на самоті...
Приспів:
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
Не можу передати ніякими словами,
Що відчувають люди наодинці із думками.
