Розпускала осінь коси,
Позбирала сльози - роси,
Роздавала осінь ласку,
Про життя писала казку,
Як дощі змивали кров по душах людських,
Як Господь на конях їхав, а ми бігли за ним,
Як ділили владу грішні над святими, і ми
Були ким завгодно... Хтіли бути людьми...
Засип мене, Осінь, віршами, як листям,
Своїм сірим небом поцілуй мене в груди,
Я твоє дитя, я твоє намисто,
Я знаю, я вірю: все іще буде...
Молодість хотіла жити,
доля мала свої закони...
Зранку так хочеться пити...
Кличуть у небо дзвони...
Фея-осінь дарувала мрію й любов,
Відьма-осінь відбирала розум і кров,
А красуня-осінь танцювала в вікні,
А циганка-осінь нагадала мені...
Не руш мене, Осінь! Залиш у спокої!
Не клич мене, Осінь, в далі з собою!
Тікай скоріш, Осінь!.. Мене вже нема...
Бо вже крокує Зима... Распускала осень косы,
Собрала слезы - росы,
Раздавала осень ласку,
О жизни писала сказку,
Как дожди смывали кровь по душам человеческим,
Как Господь лошадях ехал, а мы бежали за ним,
Как делили власть грешные над святыми, и мы
Были кем угодно ... Хотели быть людьми ...
Засыпай меня, Осень, стихами, как листьями,
Своим серым небом поцелуй меня в грудь,
Я твое дитя, я твое ожерелье,
Я знаю, я верю все еще будет ...
Молодость хотела жить,
судьба имела свои законы ...
Утром так хочется пить ...
Зовут в небо колокола ...
Фея-осень дарила мечту и любовь,
Ведьма-осень отбирала ум и кровь,
А красавица-осень танцевала в окне
А цыганка-осень напомнила мне ...
Не тронь меня, Осень! Оставь в покое!
Не зови меня, Осень, в дальше с собой!
Беги скорее, Осень! .. Меня уже нет ...
Уже шагает Зима ... Смотрите также: | |
