І знов ті почуття пророчі,
Холодний вітер в голові.
Чи бачу я тебе щоночі?
Чи сни ці думи лиш сліпі?
Чи звертав хоч раз увагу
На те, що сил давно нема
Писать ту книгу про повагу,
Тоді як сіль все поглина.
приспів:
Не слід триматись,як не взмозі
Та мерзнуть руки від тепла.
Тепло то терпке і на підлозі
Звертається мов кров людська.
Не вміст, а презентабельність поважна
Багато хто тобі казав.
Але любов, вона твереза, справжня,
та ніяк не солодко сліпа.
І знов ті почуття пророчі,
Холодний вітер в голові.
Чи бачу я тебе щоночі?
Чи сни ці думи лиш сліпі?