Ми не живемо, ми лиш чекаємо смерті!
Нащо ми народились, хто відповість?
Іноді раптом щось торкне у серці,
Але то не кохання, а ненависть!
Нам не розказали, як треба жити,
Ніхто не підказав, що нам робити.
В житті багато пасток і як їх обійти,
Ніхто нас не навчить, і нікому допомогти.
Ми помираємо, тікає життя,
Заплющуєм очі, ідемо в забуття.
Ми не живемо ми лиш чекаємо смерті!
Щось торкне у серці - ненависть!
Світ – це дивна річ, його не осягнути твоїм сірим мозком, стій!
І тупо дивись, що ти наробив, твій вчинок жорстокий, ні, ти не один,
Таких як ти вдосталь – телепнів, дурнів, але ми не такі і це тебе дратує!
Ми помираємо, тікає життя,
Заплющуєм очі, ідемо в забуття.
Ми не живемо ми лиш чекаємо смерті!
Щось торкне у серці - ненависть!