Коли пройдеш шляхом в земній долині,
Чи скаже хто з повагою услід:
«Погляньте, це пішла свята людина,
Яка несе в душі від Бога світ».
Чи скаже хто, заглянувши у очі,
Що Боже світло там у нас зорить?
Чи зможе хто в глухій темряві ночі
Побачить світло, що в душі горить?
Чи хтось довірить біль свій, а чи горе,
Відчувши в нашім серці доброту?
Чи зможе хтось в штормах життєвих моря
У нас побачить пристань і життя мету?
Чи скаже хтось про тебе і про мене,
Що «ця людина не така, як всі»?
Що, не дарма нас звуть усі, напевно,
Дітьми Того, Хто на хресті висів?
Коли зустрінемо людей жорстоких
І ніжним світлом душу обгорнем,
В їх дім внесем Христовий спокій,
То добрий плід про себе збережем.
Коли на зле, лихе, недобре слово
Відповімо без кривди й нарікань,
За зло людське заплатимо любов’ю
Й пробачимо їх біль глибоких ран,
То скажуть, певно, друже мій, про тебе,
Що «ця людина Божа і свята»,
Що «з нею Бог», що «з нею сила неба»,
Чи зможем ми такими, друзі, стать?
Чи зможем ми, коли про нас не знають,
Хто ми такі і звідки ми прийшли,
Прожити так, щоб все ж таки впізнали
І через нас могли й собі нове життя знайти.
Чи зможем ми, долаючи невдачі,
Залишитися твердими в серцях,
І не знесилитись від туги й плачу,
Та від колючок, що встеляють шлях?
Чи зможем ми, коли украдуть пісню,
Розб’ють життя, потопчуть щирість мрій,
Не погасить в серцях тепло і ніжність,
Велику силу радісних надій?
Чи зможем ми в житті в важкі хвилини
Забути власну тугу, власний біль?
Собою світло праведне і вірне
Вказати іншим в темряві глухій?
Чи зможуть люди, які йдуть із нами,
До нас горнутись, як до сонця дня?
Чи звернуться із вдячності словами
За те, що помогли в біді їм встать?
Чи знаєм ми, йдучи так необачно
І забуваючи про те не раз,
Що люди хочуть в нас щось інше бачить,
Що люди пильно дивляться на нас?
Що ми, можливо, звемося такими,
Але багато чого в нас нема.
Ми часом, може, злі і навіть мстиві,
А інколи в серцях у нас зима.
В нас щирості не помічають люди,
І світло наше сховане від них,
І мають вони право дорікнути,
Що ми живем не так, як маєм жить.
Коли образять нас – ми не прощаєм,
Коли невдача – нарікаєм на життя.
Який же слід у світі залишаєм,
Що про нас добре може люд сказать?
Подумай же сьогодні, друже, брате,
Чи зможем роки так свої пройти,
Щоб нам услід могли усі сказати:
«Погляньте, це сини Христа пішли».
Якщо це буде так – ми діти Того,
Про Кого проповідуєм в цей час,
Тоді й благословення щедре Бога
Сповна зіллєься струменем на нас. When you pass by the way in the valley of the earth,
Will anyone say respectfully after:
"Look, this is a holy man gone,
Which carries in the soul from God the world ".
Will anyone say, looking into his eyes,
What does God's light shine on us there?
Will anyone be able in the dead of night
Will he see the light burning in his soul?
Will anyone trust his pain, or grief?
Feeling goodness in our heart?
Can anyone in the storms of the sea of life
Will we see a pier and a life goal?
Will anyone say about you and about me,
What is "this man is not like everyone else"?
What, not for nothing do we all call, probably
Children of the One who hung on the cross?
When we meet cruel people
And with a gentle light we will wrap the soul,
Let us bring the peace of Christ into their house,
Then we will keep a good fruit about ourselves.
When on a bad, evil, bad word
We will answer without resentment and complaints,
We will pay for human evil with love
And forgive their deep wounds,
They will probably say, my friend, about you,
That "this man is God and holy,"
That "with her God", that "with her the power of heaven",
Can we be like that, friends?
Can we, when they don't know about us,
Who we are and where we came from,
Live so that you still know
And through us they could find a new life for themselves.
Can we, overcoming failures,
Stay firm in hearts,
And do not faint from sorrow and weeping,
And from the thorns that pave the way?
Can we, when the song is stolen,
They will break lives, trample the sincerity of dreams,
Will not extinguish the warmth and tenderness in the hearts,
The great power of joyful hopes?
Will we be able in life in difficult moments
Forget your own longing, your own pain?
The light is righteous and faithful
Point to others in the dark deaf?
Will the people who come with us be able to
To cling to us like the sun of the day?
Will address words of gratitude
For helping to get them in trouble?
Do we know by going so recklessly
And forgetting about it more than once,
What people want in us is something else sees,
What do people look at us with?
What we might call such,
But we don't have much.
We are sometimes, perhaps, evil and even vindictive,
And sometimes we have winter in our hearts.
People don't notice our sincerity,
And our light is hidden from them,
And they have the right to reproach,
That we do not live the way we should live.
When we are offended, we do not forgive,
When failure - complain about life.
What trace in the world do we leave,
What can people say about us?
Think today, friend, brother,
Will we be able to pass our years like this,
So that everyone can tell us:
"Look, these are the sons of Christ gone."
If so, we are the children of
Whom we preach at this time,
Then the blessing is generous to God
Fully pour the jet on us. Смотрите также: | |
