Говорила мати, у літа далекі, Що мене до хати принесли лелеки. Не сказала, сину, в золотий святвечір, Що вони лишили й доленьку лелечу...
А як чула клекіт, Завмирала в полі: "Принесіть, лелеки, нелелечу долю"
Плинуть хмари сині, плинуть хмари сині. Жаль мені, що нині Я в лелек не вірю. А як заклекочуть, лину в небо чисте, Повернутись хочу у своє дитинство.
Поклонитись полю На чотири боки За лелечу долю Й пережиті роки.
За лелечу долю Й пережиті роки.
She told her mother, in the summer, Storks brought me to the house. I didn't say, son, on golden eve, That they left a little wandering ...
And when she heard the screech, Froze in the field: "Bring, storks, bad luck"
Blue clouds float, blue clouds float. I'm sorry now I don't believe in storks. And when they cry, they are clean in the sky, I want to go back to my childhood.
Worship the field On four sides For a fateful fate And years gone by.