Лишилася людина останньої надії.
Тихенький занепад могутньої країни.
Загнивші обіцянки і дешеві перспективи
В споживчий кошик кожної родини.
Палаци виростають неначе паперові.
Народні депутати ні хворі ні здорові.
Скоріше все продати і ні з ким не возитись,
А людям тухляком із тєліка давитись.
Як говорити про розвиток країни,
Коли кожен день однакові новини.
Надії зникають одна за одною.
Скоро молоко замінимо водою.
Кожен рік у міністерстві складений вже план,
Як піде у цей сезон державний дерибан.
На скільки виробництво треба скоротити,
Щоб великим дядькам з-за кордону догодити.
Ніхто, як раніше, не готується до бою,
У свої проблеми поринають з головою.
Що з цим робити вже знають депутати.
Ми вже не люди – ми напівфабрикати.
Як говорити про розвиток країни,
Коли кожен день однакові новини.
Надії зникають одна за одною.
Скоро молоко замінимо водою.
Осталась человек последней надежды.
Тихий упадок могущественной страны.
Загнивших обещания и дешевые перспективы
В потребительскую корзину каждой семьи.
Дворцы вырастают словно бумажные.
Народные депутаты ни больные ни здоровы.
Скорее всего продать и ни с кем не возиться,
А людям тухляк с телика давиться.
Как говорить о развитии страны,
Когда каждый день одинаковые новости.
Надежды исчезают одна за другой.
Скоро молоко заменим водой.
Каждый год в министерстве составлен уже план,
Как пойдет в этот сезон государственный дерибан.
На сколько производство надо сократить,
Чтобы большим дядям из-за рубежа угодить.
Никто, как раньше, не готовится к бою,
В свои проблемы погружаются с головой.
Что с этим делать уже знают депутаты.
Мы уже не люди - мы полуфабрикаты.
Как говорить о развитии страны,
Когда каждый день одинаковые новости.
Надежды исчезают одна за другой.
Скоро молоко заменим водой.
