Були часи,
Коли я знав. Були думки,
Я їх прощав,
І був момент, його лишав.
Тоді не знав.
Були криві - я їх рівняв.
Були німі - я розмовляв.
Були страхи - в собі кричав.
Тоді не знав.
Всі зорі в ряд
І світить жаром з темноти.
Я потягнувсь лише на мить,
Волів заглянути...
Всі люди сплять
І мають спокій від біди.
Я йду і чую кроки, поки
Ти йдеш, вдивляючись в зорей ряди...
Пішли жалі
Про те, що впав. Пройшов місця,
Де зустрічав.
Я помиливсь, я все прощав.
Проте я жив як сам того собі бажав.
Прийшли часи,
Коли не знав, нема думок,
Коли чекав.
Я більш не біг, я не німів.
Роблю все те, чого я хочу, чого хотітиму,
Чого завжди хотів...
І зорепад,
Що світить жаром з темноти.
Я повернувсь лише на мить,
Волів заглянути...
А люди сплять
І мають спокій від біди.
Я йду і чую кроки, бо
Ти йдеш поблизу, вдивляючись в зорей ряди.