Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,
Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину. Мечтают крыльями из тумана лебеди розовые,
Сыплют ночи в лиманы звезды сургучные.
Заглядывает в окно сказка серыми глазами,
Материнская добрая ласка у нее за плечами.
Ой беги, беги, досада,; не возвращай в дом,
Не пущу тебя колыбель сына качать.
Приплывают к колыбели, лебеди, как мечты,
Опуститесь, тихие зори, сыну под ресницы.
Темноту тревожили криками петуха,
Танцевали лебеди в доме на стене,
Хлопали крылатых и розовым пером,
Щекотали марево золотым созвездием.
Вырастешь ты, сынок, отправишься в путь,
Вырастут с тобой усыпленные тревоги.
В Хмельни заката нимфы чернобровые
Будут ждать твоей нежности и любви.
Будут тебя звать в сады зеленые
Ребят черноволосый чудо-невесты.
Можешь выбирать друзей и жену,
Выбрать нельзя только Родину.
Можно выбрать друга и по духу брата,
Но нельзя родную мать выбирать.
За тобой всегда будут путешествовать
Глаза материнские и белокурая дом.
И если упадешь на чужом поле,
Придут из Украины ивы и тополя.
Станут над тобой, листьями затрипочуть,
Тоской прощание душу защекочут.
Можно все на свете выбирать, сын,
Выбрать нельзя только Родину. | |
