Мить.
Прокинувшись,пожмякана постіль,закриті очі,ніжна шкіра,що відчуває тяжкі подихи.Твої.
Навіщо ночі,коли після них не завжди проходить такий ніжний ранок?
Навіщо слова,коли розмовляють очі,подихи та дотики?
Кожного вечора думки летять у прірву.
Кожного ранку щось,між серцем та ребрами,пурхає,наче зграя диких метеліків.
Боїшся втратити кожну мить,присвячену відчуттям.
Боїшся пожмяканих відчуттів.
Проте,занадто близько,занадто сильно. І нікуди не втекти.
Ти наче зв'язана цією миттю.
Твоя весна починається не з перших дерев,що квітнуть, не зі співу птахів і навіть не з ранкового сонця .
Твоя весна починається з людини,яка обіймає твою квітучу душу та загоює пожмякане минуле цілісним "Зараз".
Коли немає відчуття часу.
Коли немає ранкової кави,солодощів та іншої матеріальної дурні, проте є ми і є "зараз".
Цього більше ніж достатньо.
Тому що,прокинувшись,пожмякана постіль,відкриті очі та ніжні дотики.Твої.
Александра Тищенко
Moment.
Waking up, pozhmyakana bed, closed his eyes, delicate skin that feels hard podyhy.Tvoyi.
What a night when after them is always a gentle morning?
What words when speaking eyes, sighs and touches?
Every evening thoughts fly into the abyss.
Every morning something between the heart and ribs, fluttering like a pack of wild faboideae.
Fear of losing every moment devoted feelings.
Pozhmyakanyh fear feelings.
However, too close, too much. I will not run away.
You as bound by this moment.
Your spring does not begin with the first trees bloom, not with singing birds and even from the morning sun.
Your spring begins with the person who holds your soul blooming and holistic healing pozhmyakane past "Now."
When there is no sense of time.
When there is no morning coffee, sweets and other material silly, but there we are "now."
This is more than enough.
Because waking pozhmyakana bed, open eyes and gentle dotyky.Tvoyi.
Alexander Tishchenko
