...А все-таки я Вас любила, любила, любила!
І це не минає – хіба осідає на дно...
Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила –
І душу, як білий обрус, просочило щемливе вино!
Ви колір дали моїм мислям, а образам тіло,
Зоставшись – лиш шумом, як море у мушлі в ушу...
А як там насправді було – то яке кому, Господи, діло!
Важливо – як буде.
А буде – як я напишу.
... Still, I loved you, loved you, loved you!
And it does not end - does it settle to the bottom ...
I broke you like a precious donut -
And the soul, like a white tablecloth, was leaked with shabby wine!
You gave color to my thoughts, and images to the body,
Remaining - just a noise, like the sea in a shell in your ear ...
And how was it really - what kind of business, Lord!
It is important - as it will be.
And it will be - as I write.
