В ту ніч, коли палали профспілки,
Коли вогонь розсік Майдан, немов кордон .
В ту ніч, коли найкращі з нас чоловіки,
Пішли на варту у «Небесний легіон».
Ні, нам ніколи не забути тої ночі,
Коли крізь дим розтрощених надій,
Я в натовпі побачив твої очі,
Прошепотів: « Братуха, ти живий…»
І мовчки, посміхаючись серцями,
Ми вкотре вирушаємо у бій.
Та кожну мить цієї гри з вогнями,
Шепочемо : «Братуха, ти живий…»
Брудні, знесилені, пошматані, обдерті
Стискали зуби: "Двічі не вмирати!"
Для нас, братуха, не існує смерті,
Ми воїни, вони - лише солдати!
Братерський дух та кров протистоянь,
З’єднали наші долі на віки.
Під канонаду визвольних змагань,
В ту ніч, коли палали профспілки. The night the unions were on fire,
When the fire cut through the Maidan, like a border.
On the night when the best of us men,
Went to the guard in the "Heavenly Legion".
No, we will never forget that night,
When through the smoke of shattered hopes,
I saw your eyes in the crowd,
He whispered: "Brother, you are alive« "
And silently, smiling hearts,
We are going into battle again.
And every moment of this game with lights,
We whisper: "Brother, you are alive« "
Dirty, exhausted, torn, torn
They gritted their teeth: "Don't die twice!"
For us, brother, there is no death,
We are soldiers, they are just soldiers!
Fraternal spirit and blood of confrontations,
We have united our destinies forever.
Under the cannonade of liberation struggles,
That night when the unions were on fire. | |
