- Яблуневі обійстя -
Яблуневі обійстя побіля дому твого,
Загорнені в сірий муар дощів,
Цьогоріч спізнилися з цвітом своїм.
Спізнилися рівно настільки, щоб
Гуляючи вологими каньйонами вулиць,
Облаяних сільськими собаками,
Відчути себе самотньою стрімкою річкою,
Води якої враз змінили свій напрямок
І влилися в коріння дерев.
«Яблунько моя... невже ти не чуєш,
Як наші, щойно зачаті бджолами діти плачуть
В утробах набухлих бруньок?»
Час, наче досвідчений садівник – змінює простір
Невпинними рухами годинникових стрілок,
Що, наче ножиці, обрізають мертві гілки.
Все змінилося – озера, що колись співали,
Зараз сплять непробудним сном.
Люди, що колись мовчали – навчились говорити.
«Так, любий мій Адаме, чую..!»
Цього року буде добрий врожай яблук,
Що навіть Змій і той наїсться досита.