Третій день крізь сутінь масну.
Третій день без спочинку і сну.
Я звик до піску і до холоду звик,
і в торбі у мене – вино і часник.
А під сукно, мов під листя смерек,
Зарито афганський крек.
Я тридцять днів ховався в імлі,
їв траву і спав на землі,
збираючи, мов данину тяжку,
крихти коштовного порошку,
який, ніби тіні пропащих душ,
лежить на хребті Гіндукуш.
Це смерть шукає мої сліди,
смерть виводить мене до води,
і, доки я з річища мерзлого п’ю,
тримає флягу мою.
Я ніс усе, що і мав нести,
я обійшов талібанські пости,
дістався міста, продав телефон,
перейшов таджицький кордон,
і на п’яту ніч, хто би що не казав,
побачив Ростовський вокзал.
Там попереду погранці,
сонце в траві, туман на ріці,
довгий день, строкатий базар.
Лише б довезти додому товар,
і скинути, якщо повезе,
циганам із ХТЗ.
Але смерть чекає на того, хто йде.
Смерть тримає мене і веде.
Смерть прокидається вночі
на моєму плечі…
…Тихий ранок, темний вагон.
Це був останній мій перегон.
Усі дороги вели сюди.
Ось мічені кров’ю собачі сліди,
і важко, мов короп у глибині,
куля сидить у мені.
Дихати, дихати що б не було,
коли твоя тяга – єдине тепло.
Життя втрачає свою вагу,
коли вдихаєш гарячу жагу,
коли видихаєш солодкий щем,
курячи синій елем.
Кров затікає в теплий рукав.
Мене все одно ніхто не чекав.
Кордон зачинено на замок.
І, не відходячи ні на крок,
моя душа, ніби щось чуже,
тіло моє стереже.
+ + + The third day through Soutine Mass.
The third day without rest and sleep.
I'm used to sand and used to cold,
sack and me - wine and garlic.
And under the carpet like the letter fires,
Afghan buried crack.
I'm thirty days hiding in the mist,
ate grass and slept on the ground,
collecting, as a tribute to the hard,
precious crumbs powder
which, like the shadow of fallen souls,
Hindu Kush is the spine.
It seeks death my tracks,
Death brings me to the water,
and while I drink frozen rivers,
holding my flask.
I carried all that and had to bear,
I walked Taliban positions,
reached the city sold the phone,
crossed the Tajik border,
and on the fifth night, who would not say,
Rostov saw station.
There pohrantsi ahead,
sun in the grass, fog on the river,
long day, colorful bazaar.
Only home to drop off goods,
and reset if lucky,
HTZ of Gypsies.
But death awaits him who leaves.
Death holds me and drives.
Death wakes up at night
on my shoulders ...
... Quiet morning, dark car.
It was my last race.
All roads lead here.
Here are labeled canine blood traces
and hard, like a carp in depth,
ball sits with me.
Breathe, breathe whatever it was,
when your craving - a single heat.
Life loses its weight
inhale when hot thirst,
when exhales sweet ment,
smoking blue item.
Blood flow into the warm sleeve.
I still was not expected.
The border closed on the lock.
And, without moving a single step,
my soul, as if something alien,
my body guards.
+ + + Смотрите также: | |
