Слова, якими можна все пояснити, завжди прості –
ти просто ще один голос в її житті:
можливо, найбільш різкий, можливо, найбільш виразний.
Можливо, вона ставиться до нього, як до свого.
Можливо, вона взагалі не вирізняє його.
Тим більше не зрозуміло, що вас тримає разом.
Не зрозуміло, що вас тримає, окрім страху
втратити один одного, що може тримати разом таку
рвану тканину прозрінь, перевтілень і марень,
що тримає в повітрі невагомий цей апарат,
чиє крило торкається кожної з ваших утрат,
чий політ невагомий, чиє дрейфування марне.
Речі, заради яких помирають, стосуються саме життя,
стосуються невагомості, стосуються опертя,
стосуються всього того, до чого немає стосунку.
Стосуються віри, насамперед саме її –
її стосуються всі вагання твої,
всі твої сумніви, всі варіанти рятунку.
Життя заслуговує захвату все одно.
Хоча Господь забув про неї давно –
йому вистачає турбот і не вистачає удачі.
Не варто боятися смерті й пустоти.
Бог бачить ті самі речі, що бачиш і ти.
Просто він запам’ятовує те, що бачить.
Можна спробувати щось йому довести,
можна сказати, що у всьому винен насправді ти,
невідомо чому, незрозуміло нащо.
Бог ховається у великому. Бог – це пітьма.
Я бачив його. Я говорив йому, що його нема.
Він навіть погодився, хоча мені від цього не краще.
Тож співай, Маріє, співай, не став незручних питань.
Смерть не міняє звичок і вподобань.
Смерть міняє квитки і дорожні карти.
Щось мені не страшно на цьому страшному суді.
Після життя в розбитій країні на хлібі й воді
хто мене може судити й чим мене можна злякати?
Співайте, гарпунники, серед моря йдучи на дно,
співайте, вигнанці, про те, що вам все одно,
про те, що вигнання вас не позбавило віри.
Віра – це те, що тримає тебе в сідлі
навіть тоді, коли твої шанси такі малі,
що від тебе нічого не хочуть навіть твої командири.
Буде квітнути верес і чорна трава.
З тобою завжди будуть твої права,
подяки в кінці й присвяти на першій сторінці.
З тобою завжди будуть її голоси.
Носи їх, гарпуннику, при собі, носи,
наче зброю в кишені, наче птахів у клітці.
Сергій Жадан Слова, которыми можно все объяснить, всегда просты -
ты просто еще один голос в ее жизни:
возможно, наиболее резкий, возможно, наиболее выразительный.
Возможно, она относится к нему, как к своему.
Возможно, она вообще не отличает его.
Тем более непонятно, что вас держит вместе.
Не понятно, что вас держит, кроме страха
потерять друг друга, что может держать вместе такую
рваную ткань прозрений, перевоплощений и грез,
держащий в воздухе невесомый этот аппарат,
чье крыло касается каждой из ваших потерь,
чей полет невесомый, чье дрейф тщетно.
Кстати, ради которых умирают, касающиеся сама жизнь,
касаются невесомости, касающиеся опоры,
касаются всего того, к чему не имеет отношения.
Касающиеся веры, прежде всего именно ее -
ее касаются все колебания твои,
все твои сомнения, все варианты спасения.
Жизнь заслуживает восторга все равно.
Хотя Господь забыл о ней давно -
ему хватает забот и не хватает удачи.
Не стоит бояться смерти и пустоты.
Бог видит те же вещи, что видишь ты.
Просто он запоминает то, что видит.
Можно попробовать что-то ему доказать,
можно сказать, что во всем виноват на самом деле ты,
неизвестно почему, непонятно зачем.
Бог скрывается в большом. Бог - это тьма.
Я видел его. Я говорил ему, что его нет.
Он даже согласился, хотя мне от этого не лучше.
Поэтому пой, Мария, пой, не стал неудобных вопросов.
Смерть не меняет привычек и предпочтений.
Смерть меняет билеты и дорожные карты.
Что-то мне не страшно на этом страшном суде.
После жизни в разбитой стране на хлебе и воде
кто меня может судить и чем меня можно напугать?
Пойте, гарпунщика, среди моря идя ко дну,
пойте, изгнанники, о том, что вам все равно,
о том, что изгнание вас не лишило веры.
Вера - это то, что держит тебя в седле
даже если твои шансы так мало,
что от тебя ничего не хотят даже твои командиры.
Будет цвести вереск и черная трава.
С тобой всегда будут твои права,
благодарности в конце и посвящения на первой странице.
С тобой всегда будут ее голоса.
Носы их, гарпунщика, при себе носы,
как оружие в кармане, как птиц в клетке.
Сергей Жадан Смотрите также: | |
