• А
  • Б
  • В
  • Г
  • Д
  • Е
  • Ж
  • З
  • И
  • К
  • Л
  • М
  • Н
  • О
  • П
  • Р
  • С
  • Т
  • У
  • Ф
  • Х
  • Ц
  • Ч
  • Ш
  • Э
  • Ю
  • Я
  • A
  • B
  • C
  • D
  • E
  • F
  • G
  • H
  • I
  • J
  • K
  • L
  • M
  • N
  • O
  • P
  • Q
  • R
  • S
  • T
  • U
  • V
  • W
  • X
  • Y
  • Z
  • #
  • Текст песни Сергій Жадан - Гриби Донбасу

    Исполнитель: Сергій Жадан
    Название песни: Гриби Донбасу
    Дата добавления: 10.03.2020 | 12:22:02
    Просмотров: 5
    0 чел. считают текст песни верным
    0 чел. считают текст песни неверным
    На этой странице находится текст песни Сергій Жадан - Гриби Донбасу, а также перевод песни и видео или клип.
    Донбас навесні тоне в тумані, і сонце ховається за сопками.
    Тому треба знати місця,

    треба знати, з ким домовлятися.

    Це був робітник колишнього насосного цеху,

    мужик, потріпаний алкоголізмом.

    — Ми, — сказав при знайомстві, — робітники насосного цеху,

    завжди вважались елітою пролетаріату, ага, елітою.

    Свого часу, коли все полетіло к єбєням, багато хто

    опустив руки. Лише не працівники

    насосного цеху, лише не ми.

    Ми тоді зібрали незалежні профспілки гірників,

    захопили три корпуси колишнього комбінату

    і почали вирощувати там гриби.

    — Як гриби? — не повірив я.

    — Так. Гриби. Хотіли вирощувати кактуси

    з мескаліном, але у нас,

    на Донбасі, кактуси не ростуть.

    Знаєш, що головне, коли вирощуєш гриби?

    Головне, щоб тебе перло, точно, друг, — головне, щоб перло.

    Нас — перло, повір мені, нас і зараз пре, можливо тому,

    що ми все-таки еліта пролетаріату.

    Ну, і значить що — ми захопили три корпуси

    і висіяли наші гриби.

    Ну, і там — радість праці, почуття ліктя,

    сам знаєш — це п’янке відчуття трудових звершень.

    А головне — всіх пре! Всіх пре і без грибів!

    Проблеми почались уже за пару місяців.

    У нас тут серйозний район, сам бачив,

    нещодавно спалили заправку, причому — міліція

    там усіх і накрила, вони навіть

    заправитись не встигли, так хотіли її спалити.

    І ось одна бригада вирішила на нас наїхати,

    вирішила забрати наші гриби, ти уявляєш?

    Я думаю, на нашому місці будь-хто

    прогнувся б, такий порядок — прогинаються всі,

    кожен у міру свого

    соціального

    статусу.

    Але ми зібрались і подумали — добре, гриби — це добре,

    але справа не в грибах, і не в почутті ліктя,

    і навіть не в насосному цеху, хоча це був аргумент.

    Просто ми подумали — ось зараз зійдуть врожаї, виростуть

    наші гриби, виростуть і, умовно кажучи, заколосяться,

    і що ми скажемо нашим дітям, як ми подивимось їм у вічі?

    Просто є речі, за які ти маєш відповідати, від яких

    ти не можеш просто так відмовитись.

    Ось ти відповідаєш за свій пеніцилін,

    а я відповідаю за свій.

    Одним словом, забились просто на грибних плантаціях.

    Там ми їх і повалили. І коли вони падали на теплі

    серця грибів,

    ми думали —

    Все, що ти робиш своїми руками, працює на тебе.

    Все, що ти пропускаєш крізь власну совість, б’ється

    в такт із твоїм серцебиттям.

    Ми залишились на цій землі, щоби нашим дітям недалеко

    було ходити на наші могили.

    Це наш острів свободи,

    розширена свідомість

    сільського господарства.

    Пеніцилін і Калашников — два символи боротьби,

    Кастро Донбасу веде партизанів

    крізь туманні грибні плантації

    до Азовського моря.

    — Знаєш, — сказав він мені, — вночі, коли всі засинають

    і темні ґрунти всмоктують у себе туман,

    я навіть уві сні відчуваю, як земля рухається навколо сонця,

    я слухаю, слухаю, як вони ростуть —

    гриби Донбасу, нечутні химери ночі,

    виходячи з пустоти, виростаючи з кам’яного вугілля,

    доки серця стоять, ніби ліфти в нічних будинках,

    гриби Донбасу ростуть, ростуть, не даючи померти

    від туги усім зневіреним і пропащим,

    тому що, чувак, доки ми разом,

    доти є кому переривати цю землю,

    знаходячи в її теплих нутрощах

    чорний колір смерті,

    чорний колір життя.
    The Donbass is sinking in the fog in the spring, and the sun is hiding behind the hills.
    So you need to know the places

    you need to know who to negotiate with.

    It was a worker of a former pumping shop,

    a man stricken with alcoholism.

    - We - said the acquaintance - workers of the pump shop,

    have always been considered the elite of the proletariat, aha, the elite.

    At one time, when everything flew to the fuck, many

    lowered his hands. Only employees

    pump shop, it's not us.

    We then gathered independent miners' unions,

    seized three buildings of the former plant

    and started growing mushrooms there.

    - How are mushrooms? - I did not believe.

    - So. Mushrooms. They wanted to grow cacti

    with mescaline, but we have

    in the Donbass, cacti do not grow.

    Do you know the important thing when you grow mushrooms?

    The main thing is that you are a pearl, exactly, a friend - the main thing is that a pearl.

    Us is a pearl, believe me, we are now, maybe because

    that we are still the elite of the proletariat.

    Well, that means - we have captured three buildings

    and our mushrooms were sown.

    Well, there too - the joy of work, the feeling of elbow,

    you know, it's a heady feeling of working accomplishments.

    And most importantly - all of them! All before and without mushrooms!

    The problems started in a couple of months.

    We have a serious area here, I saw myself

    recently burned a gas station, and the police

    covered everyone there, they even

    did not have time to refuel, so wanted to burn it.

    And then one crew decided to come over for us,

    decided to take away our mushrooms, do you imagine?

    I think anyone is in our place

    I would be wrong, this is the order - everyone is bent,

    each according to his own

    social

    status.

    But we got together and thought - well, mushrooms are good,

    but it's not about mushrooms, it's not about the elbow,

    and not even in the pump shop, though that was an argument.

    We just thought - now the crops will come and grow

    our mushrooms, will grow and, relatively speaking, will kill,

    and what do we tell our children how we look in their eyes?

    There are just things you have to answer for, of which

    you can't just refuse.

    Here you are responsible for your penicillin,

    and I'm responsible for mine.

    In short, they were killed simply on mushroom plantations.

    We knocked them down there. And when they fell in the heat

    mushroom hearts,

    we said -

    Everything you do with your own hands works for you.

    Everything you miss through your conscience is beating

    to the beat with your heartbeat.

    We stayed on this earth to keep our children close

    was to walk on our graves.

    This is our island of freedom,

    expanded consciousness

    Agriculture.

    Penicillin and Kalashnikov are two symbols of struggle,

    Castro Donbass leads the guerrillas

    through foggy mushroom plantations

    to the Sea of ​​Azov.

    “You know,” he told me, “at night when everyone falls asleep

    and dark soils soak up the mist,

    even in a dream I feel the earth moving around the sun,

    I listen, I hear them grow -

    Donbass mushrooms, silent night chimeras,

    coming out of the void, growing out of coal,

    as long as the hearts stand as if the elevators were in the night houses,

    Donbass mushrooms grow, grow without letting them die

    from the anguish of all the despondent and the missing,

    because, dude, while we're together,

    until there is anyone to interrupt this land,

    finding it in its warm interior

    black is the color of death,

    black life color.

    Смотрите также:

    Все тексты Сергій Жадан >>>

    Опрос: Верный ли текст песни?
    ДаНет