Лягай, кохана, я щось не засну
Он, чуєш, місяць променем мій спокій топить
Тупе болюче світло крізь імлу
Всі почуття комком у горлі копить...
Лягай, кохана, день уже стомився
Він сірим кардиналом ліг мені на плечі
Слова у хворих на кохання
Завжди лунають недоречно
Лягай, кохана, бач, як гаснуть очі
Оті що дарували все що мали без зупину
Що мали за ікону лиш одну людину
І ті вже догорають як у липні ночі...
Лягай, кохана, то вже таки пізно
Не жаль що в нас в житті одна дорога
Що час мій біг і тут спіткнувсь з тобою
І лиш жалів якби він біг нарізно..
Ну, ти лягай, малеча, я стомився
Ти знаєш, важко бути образом в уяві
Я б краще в сні твоєму розчинився
І дарував тобі світ фарб яскравих...
Лягай, кохана, хоч я і не тут з тобою
А той з численних образів у пам"яті й уяві
Хоч ти ще тут, а я вже там...напевно...
Куди вечірні птахи відлітали...
10.01.13 2:46