Немов пташка щебетала вона
Та полюбляла чай з лимоном
На місто дивилися з вікна
Але там не бачила нічого
На родилась невдалої
Так навколо про неї говорили
Блакитні як небо очи
Не могли побачить світла
Вона гарной дівчиною була
І душой, і красой та тілом
Усе собі би здобула
Та зовсім нічого не хотіла
Замість друзів на полиці книжки
Котрі їй чітала мати
Це життя не до вподоби
Бо вже немає з ким по розмовляти
Це життя їй не потрібно
Це життя як кара
Але не знала вона звідки
В неї така вада
Чому з неї лихо сталось
В чому вона вина
Якби життя інакше малювало
То який сюжет би виник
Побачила вона усе навколо
Всі ті хмари, повині і війни
Те що люди всі ніколи
Не побажали мати би в світі
Все зло що робиться немов на згадку
Для пращурів щоб не забули
Усі рубці які наноситься на тіло мапу
Як закладка о минулом
Вона гарной дівчиною була
І душой, і красой та тілом
Усе собі би здобула
Та зовсім нічого не хотіла
