Нас питають якого ми роду,
І на кого гартуєм штики ?
Та ж то ми на вратах Царгороду
Залишили до нині щити. ( 3-4 стрічки - двічі).
Та ж то наша широка долоня
Так стискала залізо мечів,
Що стогнала зухвала Варшава
І москаль мимоволі тремтів. ( 3-4 стрічки - двічі ).
І ще скажемо досить вже, досить.
А дух помсти освятить наш чин.
І ще будуть пальці прилипати
До насичених кров"ю мечів. ( 3-4 стрічки - двічі ).
За потоптану честь України,
За сплюндровану землю святу
Ми йдемо, щоб підняти з руїни
Українську державу нову. ( 3-4 стрічки - двічиі).