коли вітер змовкає
наступає тиша
коли сонце в зеніті
ми ховаємось в затінках
коли тепло на серці
відпускаємо усі страхи по воді
на небі смола закипає від блискавки
обіймай мене сильніше
благаю сильніше так
і не відпускай
і не змушуй чекати
ще одну вічність
я уже не повторюся тут знову
проведи мене крізь цю ніч
заплутану у весла прибережні
розбери мене на дрібні видихи
втомлених весен і снів
що лягли на вії перлинами
краплинами пролягли по траві
був для тебе ні хорошим ні злим
ковтав усі насторожені погляди
ти наповнена добротою і світлом з-під неба
можна було би переписувати заново це все
все з початку
все по фрейду
все про фентезі
знаєш я ще не був такий щасливий
як зараз
любов буває заразна
говоримо мовою сердець
мовою застиглих від тиші поверхонь
твій світ оселився в мені
